Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-342/2005
провадження № 61-1681св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на житловий будинок.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4 , яка за життя 28 травня 1981 року склала заповітне розпорядження, згідно якого все майно, що належало їй за законом, у тому числі й житловий будинок, розташований у селі Ільці Верховинського району, заповіла його матері ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, він (позивач) прийняв спадщину після її смерті.
Оскільки ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 за життя не оформили документів, що засвідчують право власності на вищезазначений житловий будинок, просив визнати право власності на нього на підставі статті 392 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Верховинського районного суду від 23 серпня 2005 року у складі судді Данилюк М. П. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований у присілку Фірас села Ільці Верховинського району Івано-Франківської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із ОСОБА_5 до дня її смерті та вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, інший спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після своєї матері та бабусі на користь позивача.
Вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 , який не приймав участі у справі.
Посилався на те, що він та його дружина ОСОБА_4, 1956 року народження, були членами колгоспного двору, головою якого була його мати ОСОБА_4, 1918 року народження, що свідчить про те, що майно спільного колгоспного двору, яке належало їм, не може бути успадкованим за заповітом, а переходить до членів колгоспного двору порівну.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи не залучив їх, як членів колгоспного двору, а також доньку спадкодавця ОСОБА_6, яка мала право на обов`язкову частку, як непрацездатна.
Зазначав, що оскаржуваним рішенням суду порушене його право на спадкове майно - домоволодіння за адресою: присілок Фірас, с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, яке належало на праві власності його матері ОСОБА_4 .
Крім того, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_1 не працювали в колгоспі і не були членами колгоспного двору, вони не мають права на спадкування. Окрім того, вони не прийняли спадщину, оскільки не проживали разом з спадкодавцем і не подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини протягом шести місяців після її відкриття.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на житловий будинок.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду першої інстанції, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на спірний житловий будинок, не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_3 щодо права власності на нього, оскільки останній з 1983 року вибув із колгоспного двору, головою якого була його мати ОСОБА_4, а тому не мав права на спірне майно. Таким чином, питання ОСОБА_1 про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2005 року не вирішувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 січня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Підставами касаційного оскарження ухвали апеляційного суду заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що, закриваючи апеляційне провадження за його апеляційною скаргою суд, апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, проігнорував його доводи, не звернув уваги на те, що спадщина в разі смерті члена колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його членів і залишається у власності інших членів колгоспного двору та не ділилася між іншими спадкоємцями.
Фактично спадкоємець за законом ОСОБА_1 чи його мати спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 не прийняли спадщину, оскільки не проживали разом із спадкодавцем і не подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини; ОСОБА_1 не звернувся до суду з заявою про продовження строку прийняття спадщини перед визнанням судом права на спадковий будинок.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Верховинського районного суду Івано-Франківської області справу № 2-342/2005 за позовом ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на житловий будинок.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_3,1956 року народження, є сином ОСОБА_4, 1918 року народження, яка була головою колгоспного двору й зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 .
З 16 серпня 1971 року до 04 лютого 1983 року ОСОБА_3 був зареєстрований за вказаною адресою.
Згідно з заповітом, складеним 28 травня 1981 року, ОСОБА_4 заповіла все своє майно доньці ОСОБА_5, 1947 року народження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, після смерті якої спадщину прийняв її син ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
Рішенням суду першої інстанції від 23 серпня 2005 року визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що є предметом спору.
Звернувшись з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, ОСОБА_3 посилався на те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції порушено його майнові права на спірний будинок, проте він не був залучений до участі у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).