Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 569/9328/16-ц
провадження № 61-12148св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Рівненська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
особи, які подали апеляційні скарги: приватне підприємство - фірма "Інтерекопласт", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" на постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в складі колегії суддів: Хилевича С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в складі судді Ковальчук Н. М,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів попередніх інстанцій
У липні 2016 року Рівненська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення розплідника собак.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці, розташованій на АДРЕСА_1 , відповідач самовільно без жодних законних підстав облаштував розплідник собак, що порушує права позивача як власника цієї земельної ділянки.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2018 року, позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення розплідника собак. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2018 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з доведеності факту самовільного зайняття відповідачем належної позивачу земельної ділянки та наявності у зв`язку з цим підстав для задоволення позову.
11 лютого 2019 року приватне підприємство - фірма "Інтерекопласт" (далі - ППФ "Інтерекопласт") подало апеляційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ППФ "Інтерекопласт" закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ППФ "Інтерекопласт" не вирішувалися.
20 червня 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 повторно подала апеляційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року, що свідчить про зловживання нею процесуальними правами та є підставою для повернення їй апеляційної скарги відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ППФ "Інтерекопласт"на постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у якій підприємство, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що на підставі договорів купівлі-продажу від 22 червня 2011 року ППФ "Інтерекопласт" є власником об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці на АДРЕСА_1 та відповідно до вимог чинного законодавства землекористувачем цієї земельної ділянки. Протягом 2016 року ППФ "Інтерекопласт" встановило на спірній земельній ділянці НОМЕР_1 зовнішніх модулів для власних потреб, а відтак рішення суду першої інстанції про знесення цих модулів впливає на права, інтереси та обов`язки ППФ "Інтерекопласт".
Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув та безпідставно закрив апеляційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 362 ЦПК України.
Також у липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що вона повторно подала апеляційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року є помилковим, оскільки 04 червня 2019 року з апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції зверталося ППФ "Інтерекопласт", а тому в суду апеляційної інстанції не було підстав для застосування положень статті 44 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ППФ "Інтерекопласт" та ОСОБА_2 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 серпня 2019 року справу № 569/9328/16-ц передано до Верховного Суду.
Рівненська міська рада надіслала відзиви на касаційні скарги ППФ "Інтерекопласт" та ОСОБА_2, у яких просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ППФ "Інтерекопласт" підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що рішенням Рівненської міської ради № 465 від 27 листопада 2014 року розірвано договір оренди між від 26 грудня 2006 року № 040658300397, що був укладений між Рівненською міською радою та відкритим акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод". Земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 і яка була предметом оренди, зараховано до земель запасу, промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 28 вересня 2016 року, земельна ділянка площею 11, 3834 га на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності, а власником є Рівненська міська рада, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Разом з тим установлено, що на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 розміщено розплідник собак, що підтверджується листом Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 10631\200\05-2016 від 21 червня 2016 року, листом Управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради № 10-28/545 від 06 червня 2016 року та листом заступника Рівненського міського голови № 08-1127 від 08 червня 2016 року. Окрім цього, даний факт визнаний ОСОБА_1 на пленарному засіданні 5 сесії Рівненської міської ради 7 скликання, про що свідчить витяг з відповідного протоколу № 5 від 21 липня 2016 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційної скарги ППФ "Інтерекопласт"
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.