Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 463/2566/19
провадження № 61-21320св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 (боржник), заступник начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір Світлана Тадеївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 квітня 2019 року в складі судді Грицка Р. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою та просила скасувати рішення заступника начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір С. Т. у формі розрахунку заборгованості по аліментах від 04 березня 2019 року за період з липня 2018 року по лютий 2019 року та зобов`язати заступника начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір С. Т. здійснювати стягнення аліментів у виконавчому провадженні № 58208563 відповідно до резолютивної частини рішення Личаківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2018 року та на підставі виконавчого листа, виданого 12 листопада 2018 року в справі № 463/3841/18. Також просила поновити строк звернення зі скаргою до суду, оскільки вона отримала розрахунок заборгованості по аліментах, здійснений державним виконавцем 04 березня 2019 року, лише 25 березня 2019 року.
В обґрунтування скарги зазначала, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
28 січня 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 12 листопада 2018 року Личаківським районним судом м. Львова. У подальшому державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості за аліментами, згідно якого заборгованість за період з липень 2018 року по лютий 2019 року відсутня. Як вбачається із зазначеного розрахунку, державний виконавець розрахував аліменти, виходячи з ј середньої заробітної плати працівника для Львівської області у сумі 6 395грн, внаслідок чого щомісячний розмір аліментів склав 1 598,75 грн.
Проте державний виконавець не врахував, що середньоквартальний дохід ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, становить більше 300 000 грн. Вважає, що державним виконавцем помилково застосовано частину другу статті 195 СК України, оскільки з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти, а не заборгованість за аліментами. Вказана норма є неконституційною, так як значно обмежує розмір аліментів, що підлягають стягненню на дитину, якщо платник займається підприємницькою діяльністю та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при проведенні розрахунку заборгованості за аліментами державний виконавець відповідно до частини другої статті 195 СК України виходив з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оскільки боржник є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування. Враховуючи наведене, розрахунок є обґрунтованим, правильне застосовування державним виконавцем положень статті 195 СК України та Закону України "Про виконавче провадження" є очевидним і не викликає сумнівів щодо його застосування чи тлумачення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що державний виконавець помилково застосував положення частини другої статті 195 СК України та не врахував, що з ОСОБА_2 рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року стягнуто не заборгованість за аліментами, а аліменти у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Чинне законодавство України розмежовує поняття "стягнення аліментів" та "стягнення заборгованості за аліментами".
Положення частини другої статті 195 СК України щодо визначення заборгованості за аліментами особи, яка має статус фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, суперечить Конституції України та значно звужує обсяг прав отримувачів аліментів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 лютого 2020 року справа № 463/2566/19 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 28 січня 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 58208563.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за аліментами від 04 березня 2019 року № 09-13/В-1/АСВП58208563, заборгованість зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа, виданого 12 листопада 2018 року Личаківським районним судом м. Львова, станом на 01 березня 2019 року відсутня. Розмір заборгованості визначався виходячи з ј частини середньої заробітної плати працівника для Львівської області (6 395 грн), оскільки боржник ОСОБА_2 є суб`єктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування. У період з липня 2018 року по лютий 2019 року боржник сплачував по 2 000 грн аліментів щомісячно, що підтверджується зазначеним розрахунком заборгованості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами.