ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №200/11827/19-а
адміністративне провадження №К/9901/14701/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Гаврищук Т.Г., Блохін А.А.)
у справі №200/11827/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 28 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати їй премії за березень 2019 року у розмірі 50 % від встановленого у пункті 1 цього наказу.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року позов задоволено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом і підстави для його поновлення відсутні.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції.
8. Зазначає, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України в постанові апеляційного суду відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що надає їй законні підстави для оскарження зазначеної постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а зазначені в ній висновки Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини мають зовсім інші предмети судового спору, що взагалі робить постанову апеляційного суду такою, що не має законної юридичної обґрунтованості.
9. Скаржник вказує на те, що апеляційний суд застосував "подвійні стандарти" в галузі чинного законодавства України, як до неї так і до Прокуратури Донецької області, а саме доводи її заяви про поновлення строку звернення до суду визнано "голослівними" і їй відмовлено в поновленні строку, а строк звернення до суду Прокуратурі Донецької області поновлено, не зважаючи на те, що з заявою про поновлення строку не зверталась та не зазначено жодної причини, що завадила їй своєчасно подати апеляційну скаргу.
10. Додатково зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки в апеляційній скарзі не ставилось питання про скасування ухвали про поновлення строків звернення до суду.
11. Також звернула увагу на те, що апеляційний суд скасувавши рішення суду першої інстанції, постановив ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, що не передбачено жодною статтею КАС України, оскільки ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду не підлягає оскарженню, а тому є законною, більше того її навіть не скасували.
12. Відповідач не погоджується з касаційною скаргою позивача, вважає її необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
13. Зазначає, що з спірним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 1 квітня 2019 року, що підтверджується відповідною відміткою та її особистим підписом. З позовом до суду позивач звернулася лише 28 вересня 2019 року, тобто, майже через 6 місяці з дати ознайомлення зі спірним наказом, а значить - з дати, коли вона повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Зазначені підстави пропущення нею строку звернення до суду з позовом (у вигляді вчиненого на неї начебто тиску) не підтверджено жодними доказами.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
18. Відповідно до частини третьої 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
20. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
22. Предметом розгляду справи є визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати їй премії за березень 2019 року у розмірі 50 % від встановленого у пункті 1 цього наказу.
23. Отже, розглядуваний спір є спором щодо проходження публічної служби, тому строк звернення до суду з вказаним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
24. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
25. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
26. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
27. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
28. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
29. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
30. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
31. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
32. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.