ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 500/5183/17
адміністративне провадження № К/9901/49156/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/5183/17
за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області), Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій про перерахунок пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Адамова А.С.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бітова А.І., суддів: Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
УСТАНОВИВ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (з урахуванням уточненого адміністративного позову), у якому просила:
- визнати дії Ізмаїльського ОУПФ України Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХII від 16 грудня 1993 року (в редакції 13 червня 2012 року) неправомірними;
- скасувати рішення Ізмаїльського ОУПФ України Одеської області №55 від 13 червня 2017 року про відмову у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно Закону України "Про державну службу" №3723-ХII від 16 грудня 1993 року (в редакції 13 червня 2012 року);
- зобов`язати Ізмаїльського ОУПФ України Одеської області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (в редакції 13 червня 2012 року) в розмірі у розмірі 89% середньомісячного заробітку відповідно до довідок Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції (далі Ізмаїльська ОДПІ) ГУ ДФС в Одеській області від 06 червня 2017 року №2080/Ц/15-02-05 та 06 червня 2017 року №2081/Ц/15-02-05, починаючи з 01 червня 2017 року із врахуванням вже виплачених за цей період сум, та виплачувати призначену пенсію в подальшому згідно вказаного розміру;
- зобов`язати Ізмаїльського ОУПФ України Одеської області заплатити 10 місячних окладів відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-Х11 від 16 грудня 1993 року (в редакції 13 червня 2012 року).
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності), оскільки її стаж державної служби складає 22 роки 8 місяців 14 днів до набуття чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII, до 01 травня 2016 року. У вересні 2012 року їй встановлено інвалідність (2 група загального захворювання), та призначено пенсію по інвалідності у розмірі 90% від пенсії за віком. Однак, вона продовжувала працювати на посаді державного службовця. На даний час згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХII від 16 грудня 1993 року момент має право на призначення їй пенсії по інвалідності як державному службовцю за порядком, що був чинний на момент встановлення їй інвалідності у 2012році. Вважає, що Ізмаїльське ОПФУ країни Одеської області, відмовляючи їй в переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", діяло неправомірно, порушивши норми права, що діють в системі пенсійного забезпечення. Вважає, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно мають право на призначення пенсії на умовах передбаченихст.37 Закону України "Про державну службу".
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3.14 грудня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) відповідно до Закону України "Про державну службу".
Скасувати рішення Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №55 від 13.06.2017р. про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії.
Зобов`язати Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно довідок Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області від 06.06.2017 року №2080/Ц/15-02-05 та від 06.06.2017 року за №2081/Ц/15-02-05, починаючи з 01.06.2017 року; здійснити перерахунок пенсії та її виплату з врахуванням вже виплачених за цей період сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
4.Суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ. Отже наявні всі підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (в цій частині судове рішення не оскаржується).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5.28 березня 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
6. Апеляційний суд переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку дійшов висновку, що позивачка після припинення державної служби набула право на пенсію по Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, але розмір та порядок призначення пенсії підлягав призначенню (перерахунку) відповідно до чинної на момент подання до відповідача заяви редакції ст. 37 цього Закону, а саме в розмірі 60% суми заробітної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 26 квітня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржниця просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 500/5183/17 скасувати, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року змінити у частині призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" із розрахунку 60% від середньомісячної заробітної плати працюючого державного службовця на "…із розрахунку 80 %...".
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні, у зв`язку з невірним застосуванням норм матеріального права в певній частині позовних вимог.
У касаційній скарзі позивачка зазначає, що при визначенні їй пенсії по інвалідності державного службовця повинна бути застосована норма пункту 1 статті 37 Закону України №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (в редакції 2012 року), із розрахунку 80% середньомісячного заробітку працюючого державного службовця.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 500/5183/17.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02 липня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача та здійснено заміну відповідача на його правонаступника
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримую пенсію за віком.
Згідно витягу з акту огляду медико-соціальною комісією №779993 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (безстроково).
З 2012р. позивачці була призначена пенсії по інвалідності за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З 26 травня 2017р. позивачка перейшла з пенсії по інвалідності на пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
06 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком призначену відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами) на пенсію розраховану відповідно до норм ЗУ "Про державну службу".
Рішенням №55 від 13 червня 2017 року Ізмаїльським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду Одеської області відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ "Про державну службу") у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, адже надані до заяви від 06 червня 2017 року документи не підтверджують пільговий стаж роботи, як того вимагають норми ст. 37 ЗУ "Про державну службу".
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення позивач звернувся до суду, посилаючись на його протиправність.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18.
З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами ЗУ "Про державну службу" є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посадах в органах державної податкової служби, оскільки на думку відповідача ці посади не відносяться до категорій посад визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу".