ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №208/3910/15-а(2-а/208/105/16)
адміністративне провадження №К/9901/17154/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №208/3910/15
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецмаркет", Приватного підприємства "Експрес-2001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромаршрут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-95", Комунального підприємства "Трамвай", Приватного підприємства "Матеріал-Сервіс" - про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету міської ради, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Кам`янської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецмаркет", Приватного підприємства "Експрес-2001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромаршрут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-95", Комунального підприємства "Трамвай", Приватного підприємства "Матеріал-Сервіс" - з вимогою визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27 травня 2015 року №108 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування".
2. На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що прийняттям вказаного регуляторного акта були порушені вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Регламенту виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради в частині процедури оприлюднення проєкту рішення та аналізу його регуляторного впливу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. В інформаційно-аналітичному щотижневику Дніпродзержинської міської ради "Відомості" №13 від 01 квітня 2015 року було розміщено повідомлення про оприлюднення проєкту регуляторного акта - рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування".
4. Проєкт рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради та аналіз регуляторного впливу в період з 08 квітня 2015 року по 08 травня 2015 року був оприлюднений в мережі Інтернет на офіційному сайті Дніпродзержинської міської ради (www.dndz.gov.ua) в розділі "Регуляторна політика, проєкти і аналіз впливу регуляторних актів".
5. В інформаційно-аналітичному щотижневику Дніпродзержинської міської ради "Відомості" №14 від 08 квітня 2015 року було додатково розміщено інформацію щодо підвищення тарифів на послуги перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах в м. Дніпродзержинську, де повідомлялося про намір Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради розглянути на своєму засіданні, що має відбутися в травні 2015 року, питання про встановлення нових тарифів.
6. На засіданні Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, що відбулося 27 травня 2015 року, включено до порядку денного та розглянуто питання про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.
7. З протоколу вказаного засідання судами попередніх інстанцій встановлено, що на голосування були поставлені проєкт рішення, який був підготовлений Департаментом економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради, що передбачав підвищення відповідних тарифів на 0,50- 1,00 грн, і пропозиції підприємств-перевізників (третіх осіб), які пропонували підвищити тарифи на 1,00- 1,75 грн.
8. За наслідками голосування проєкт рішення, підготовлений Департаментом економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради, не був підтриманий.
9. Водночас відповідач проголосував за "тарифи, запропоновані підприємствами-перевізниками з визнанням їх граничними" та вирішив повернути Департаменту економічного розвитку міської ради на доопрацювання проєкт рішення, "зазначивши тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, запропоновані підприємствами-перевізниками, із визначенням їх граничними".
10. Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27 травня 2015 року №108 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування", яким відповідні тарифи встановлювалися у розмірах, запропонованих підприємствами-перевізниками.
11. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
13. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням правил, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
14. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 вересня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27 травня 2015 року №108 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування".
15. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
16. Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про дотримання відповідачем особливостей ухвалення регуляторних актів є безпідставним.
17. Як зазначив суд апеляційної інстанції, проєкт оскаржуваного рішення разом з аналізом його регуляторного впливу не були опубліковані в офіційному друкованому засобі масової інформації Дніпродзержинської міської ради.
18. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що пункт 5.21 Регламенту виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради зобов`язує повторно опублікувати проєкт рішення, якщо внаслідок його обговорення і внесення змін зміст проєкту зазнав істотних змін.
19. Суд апеляційної інстанції встановив, що на засіданні Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, що відбулося 27 травня 2015 року, були прийняті зміни до тарифів, запропоновані підприємствами-перевізниками, які істотно відрізнялися від тих, що пропонувалися в проєкті оскаржуваного рішення. Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, повторно проєкт рішення з урахуванням указаних уточнень не оприлюднювався.
20. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що зміни до розміру тарифів, запропоновані підприємствами-перевізниками і підтримані Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, не були предметом розгляду розробника регуляторного акту, хоча саме до його повноважень відповідно до статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" належить врахування чи відхилення зауважень до проєкту регуляторного акта.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
21. У касаційній скарзі відповідач, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
22. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставних висновків про порушення Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття оскаржуваного рішення.
23. Скаржник доводить, що положення статті 9 вказаного Закону надають розробнику регуляторного акту право самостійно обирати спосіб оприлюднення проєкту регуляторного акту: в друкованому засобі масової інформації або в мережі Інтернет, незалежно від того, чи є в розробника власний офіційний друкований засіб масової інформації.
24. Таким чином скаржник уважає, що, опублікувавши в мережі Інтернет проєкт регуляторного акта з аналізом його регулятивного впливу на офіційній сторінці Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, ним були дотримані вимоги вказаного закону щодо оприлюднення регуляторного акту.
25. Скаржник також доводить, що внаслідок прийняття зауважень підприємств-перевізників щодо розміру тарифів зміст (суть) проєкту рішення істотних змін не зазнав, адже змінилися лише числові значення відповідних тарифів. З урахуванням викладеного скаржник уважає, що в нього не було обов`язку повторно публікувати проєкт оскаржуваного рішення.
26. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
27. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
28. 06 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
29. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бучик А.Ю., суддів Гімона М.М., Мороз Л.Л.
30. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 14 січня 2020 року, у зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
31. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
32. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
33. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
35. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
36. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
37. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом № 460-IX.
38. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на <…> транспортні та інші послуги.
40. Частинами першою, дванадцятою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV (далі - Закон №1160-IV).