ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №643/8023/20
адміністративне провадження №К/9901/19693/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 травня 2020 року, постановлену суддею Поліщук Т.В., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Катунова В.В., суддів Мельнікової Л.В., Бершова Г.Є.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб, що виразилась у порушенні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) під час провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №281361 від 23 березня 2020 року та за статтею 122-4 КУпАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №281362 від 23 березня 2020 року;
- зобов`язати Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції за участю експерта та власників провести огляд автомобілів ЗАЗ 1103 № НОМЕР_1 і HONDA CIVIC № НОМЕР_2, з метою встановлення пошкоджень автомобілів та обставин їх виникнення, призначити комплексну судово-криміналістичну експертизу.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Московський районний суд міста Харкова ухвалою від 25 травня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.
3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 травня 2020 року - без змін.
4. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про те, що характер спірних правовідносин не має ознак публічно-правового спору в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду і за наслідками касаційного розгляду скасувати ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_1 посилається на те, що суд обмежив його у доступі до правосуддя та ефективних засобів юридичного захисту. Суд, на думку скаржника, неправильно застосував норми частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої та пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, а також статті 251 КУпАП, не застосувавши при цьому приписи пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", частини другої статті 251 та пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП, які прямо вказують на те, що здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення є публічно-владною управлінською функцією поліції. Заявлені позовні вимоги в цій справі, як наголошує ОСОБА_1, відповідають предметній юрисдикції адміністративних судів і способам захисту, встановленим частиною першою статті 5 КАС України.
7. Необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 обґрунтовує відсутністю висновку цього суду щодо питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах. Скаржник уважає неприйнятним посилання судів попередніх інстанцій на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №712/7385/17, оскільки ця справа та справа за його позовом не є ідентичними. ОСОБА_1 також зазначає, що якщо Суд уважатиме подібними правовідносини у цих справах, то є необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 березня 2019 року.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Відзивів на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Дашутіна І.В., Яковенка М.М. ухвалою від 18 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29 вересня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року №1846/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 20 жовтня 2020 року прийнято до провадження.
11. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 17 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 18 березня 2021 року.
VІ. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
12. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у порядку, передбаченому в цій статті.
13. Завданням адміністративного судочинства за приписами частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Адміністративною справою визначено публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
17. Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.