ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 160/3121/20
адміністративне провадження № К/9901/29730/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 (головуючий суддя - О.В. Серьогіна)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2020 (головуючий суддя - С.Ю. Чумак, судді - С.В. Чабаненко, І.В. Юрко)
у справі № 160/3121/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,
Міністерства внутрішніх справ України
про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 23.07.2014 № 256 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України за власним бажанням;
- зобов`язати відповідача - Міністерство внутрішніх справ України поновити позивача на посаді старшого інспектора дозвільної системи сектора охорони громадського порядку органів внутрішніх справ України;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 23.07.2014 по день поновлення на посаді).
2. Також в позовній заяві позивач просить поновити йому строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав та інтересів позивачу стало відомо 03.03.2020, копію наказу від 23.07.2014 чи витягу з нього, а також трудової книжки посадовими особами органів внутрішніх справ позивачу не вручалися і на адресу позивача не надходили.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто позивачу без розгляду.
4. При постановленні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, суд першої інстанції на підставі частини п`ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов повернув позивачеві.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 в адміністративній справі № 160/3121/20 змінено. Резолютивну частину ухвали доповнено абзацом 2 такого змісту: "Визнати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про скасування наказу про звільнення від 23.07.2014 № 256 о/с, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, наведені ОСОБА_1, неповажними". Мотивувальну частину ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 в адміністративній справі № 160/3121/20 викладено в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2020. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 в адміністративній справі № 160/3121/20 залишено без змін.
6. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції зауважив, що спірний наказ прийнято 23.07.2014, тоді як позивач звернувся до суду з позовом лише у 2020 році. Водночас, позивачем не зазначені поважні причини, які перешкоджали йому протягом більше 5 років звернутися до суду. Необізнаність із приписами чинного законодавства через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про це не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки обумовлені суб`єктивним ставленням особи до цих обставин. Крім того, судом апеляційної інстанції надано оцінку доданим до матеріалів справи відповідачем, як додатки до відзиву, копії рапорту на звільнення та послужного списку позивача, що дало суду апеляційної інстанції стверджувати про обізнаність позивача про прийняття наказу ще 23.07.2014. Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем підстави в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, є неповажними. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви з підстав передбачених частиною п`ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи та порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити в адміністративній справі нове рішення, яким задовольнити заявлене позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що про своє звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням йому стало відомо випадково. Дізнавшись про порушення своїх прав позивач одразу звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з заявою від 07.02.2020. У відповідь на вказану заяву на адресу позивача надійшов витяг з наказу від 23.07.2014 № 256 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Вказаний витяг був отриманий позивачем 09.04.2020. До 09.04.2020 вказаний наказ чи витяг з нього позивачу не вручався і поштою на адресу позивача не надходив. Тому на переконання позивача він має право на поновлення строку звернення до суду.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
12. Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Згідно із абзацом 1 частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
15. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній після 15.12.2017) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
17. За змістом частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.