ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 815/6557/16
адміністративне провадження № К/9901/14797/20, № К/9901/14830/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Головного управління Національної поліції в Одеській області та Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 (суддя - Іванов Е. А.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 (колегія суддів у складі: Крусяна А. В., Бітова А. І., Яковлєва О. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - відповідач-1, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області), Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач-2, ГУ НП в Одеській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 05.08.2016 № 77 о/с про звільнення підполковника ОСОБА_1 старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- поновити його на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015;
- зобов`язати начальника ГУ МВС України в Одеській області задовольнити рапорт, поданий підполковником міліції ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити за пунктом 64 "з" (у зв`язку з переходом на роботу до іншого відомства);
- зобов`язати ГУ НП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2015 про прийом на службу, а також про призначення його на посаду слідчого управління Національної поліції в Одеській області;
- зобов`язати начальника ГУ МВС України в Одеській області перерахувати загальний робочий стаж роботи в системі МВС (вислугу років) ОСОБА_1, додавши до нього строк вимушеного прогулу;
- вважати вимушеним прогул, у зв`язку з виданням наказу від 05.08.2016 № 77, та стягнути з ГУ МВС України в Одеській області на його користь грошове утримання з 04.05.2016 до моменту винесення відповідного рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що те, що з 09.08.1993 він проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, останню з яких обіймав посаду старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області, маючи спеціальне звання підполковника міліції. Позивач наголошує, що не відмовлявся від проходження служби в поліції, однак його звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 9 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), через скорочення штатів з 06.11.2015, про що ГУ МВС України в Одеській області видав наказ від 04.11.2015 за № 1271 о/с, про який позивач дізнався 25.11.2015. Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку, внаслідок чого Одеський окружний адміністративний суд постановою у справі № 815/6775/15 від 04.05.2016 визнав протиправним та скасував наказ ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1271 о/с в частині звільнення, поновив ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеській області з 06.11.2015, стягнув з ГУ МВС України в Одеській області на користь позивача грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 04.05.2016 у розмірі 41 122,56 грн та зобов`язав ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1, поданий 03.11.2015 про звільнення за пунктом 64 "з" Положення № 114 у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Вказує, що 23.10.2016 отримав від виконавчої служби постанови від 27.09.2016 та від 18.10.2016 про закінчення виконавчих проваджень, зокрема, на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з виданням наказу від 05.08.2016 № 76 о/с ГУ МВС України в Одеській області про поновлення позивача на службі з 06.11.2015 та на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з розглядом рапорту позивача. До вказаних постанов додано лист голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області Лорткіпанідзе Г., датований 22.09.2016 та складений на ім`я позивача, яким голова відмовив позивачу у задоволенні рапорту про перехід до Національної поліції з підстав закінчення трьох місячного терміну з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію". Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки постановою суду він поновлений на посаді саме з 06.11.2015, а тому і сам рапорт був поданий у визначений законодавством строк, що не прийнято до уваги відповідачем. Таким чином, на думку позивача, не задовольнивши рапорт про переведення до Національної поліції, відповідач фактично позбавив його на подальше працевлаштування, оскільки до кінця наступного року органи міліції мають бути ліквідовані та не навів обґрунтованих причин такої відмови. Так, 05.08.2016 ГУ МВС України в Одеській області видано наказ № 77 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів. Позивач зазначає, що наказ про поновлення та наказ про звільнення датовані одним числом, що фактично свідчить про ігнорування відповідачем постанови суду, оскільки до виконання функціональних обов`язків позивача не було допущено, заробітна плата не нараховувалась, запис в трудову книжку не здійснювався. Вказує, що звільняючи за скороченням штатів, відповідачем не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з`ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій він проходив службу. Вважаючи дії ГУ МВС України в Одеській області незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 залишено без розгляду позов в частині зобов`язання начальника ГУ МВС України в Одеській області задовольнити рапорт, поданий підполковником міліції ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення № 114 звільнити за пунктом 64 "з" (у зв`язку з переходом на роботу до іншого відомства) та зобов`язання ГУ НП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2015 про прийом на службу, а також про призначення його на посаду слідчого управління Національної поліції в Одеській області з підстав пропущення строку подання позовної заяви.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області від 05.08.2016 № 77 о/с про звільнення підполковника ОСОБА_1 старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеській області з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення № 114 поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 05.08.2016; стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток зачас вимушеного прогулу з 05.08.2016 по 25.04.2017 у розмірі 8044,40 грн, з урахуванням відрахувань (податків) по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та воєнного збору у розмірі 1,5%; в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць у розмірі посадового окладу в сумі 950 грн допущено негайне виконання судового рішення; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ НП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2015 про прийом на службу, а також про призначення його на посаду слідчого управління Національної поліції в Одеській області, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 залишено без змін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 позов в частині зобов`язання ГУ НП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2015 про прийом на службу, а також про призначення його на посаду слідчого управління Національної поліції в Одеській області, у зв`язку з повторною неявкою позивача - залишено без розгляду.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 про залишення позову без розгляду, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Крім того, постановою Верховного Суду від 24.08.2019 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2016 по 25.04.2017 та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020, стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2016 по 25.04.2017 у розмірі 58 372,20 грн з утриманням з вказаної суми всіх податків, внесків та зборів; зобов`язано ГУ НП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції; допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку в сумі 6658,50 грн за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць.
Судові рішення мотивовано тим, що оскільки період вимушеного прогулу позивача тривав з 05.08.2016 по 25.04.2017, тобто у період, в який набрав чинності спеціальний нормативно-правовий акт, а саме: Порядок № 260 (з 27.05.2016), то при обчисленні суми середньої заробітної плати, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, підлягають застосуванню саме положення Порядку № 260. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначають, що позивач 07.11.2015 подав до ГУ НП в Одеській області заяву, якою виявив бажання проходити службу в поліції, проте вона не була передана на розгляд ГУ НП в Одеській області з незалежних від позивача причин. Водночас відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано жодних доказів з яких вбачалось би надання відповіді на заяву позивача від 07.11.2015 (позитивної чи негативної).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове, рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник зазначає, що постановами, на які посилається у своєму рішенні суд першої інстанції, а саме: від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16 та від 12.12.2018 у справі № 821/966/16 вирішувався спір стосовно звільнення осіб з поліції, а не міліції. У постанові суду апеляційної інстанції є посилання на постанову Верховного суду по справі № 815/6557/16, якою було направлено справу на новий розгляд. Так, скаржник зазначає, що у всіх постановах Верховного Суду розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260. Проте, на думку скаржника, застосування зазначених висновків Верховного суду при розгляді даної справи є помилковими, оскільки вказані висновки застосовуються при розгляді справ щодо поліцейських. Таким чином, скаржник наголошує на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, оскільки вважає, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника, звільненим з органів міліції необхідно розраховувати або відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про обчислення середньої заробітної плати" в разі застосування загального законодавства, або відповідно до наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", у разі застосування спеціального законодавства. Крім того, скаржник вважає, що оскільки позивач ніколи не працював у поліції, не мав спеціального звання, а також не отримував грошового забезпечення, передбаченого для поліцейського, тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу як поліцейському згідно з Порядком № 260 не має.
Також не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій касаційну скаргу подав відповідач-2, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано позицію Верховного Суду по цій же справі № 815/6557/16, викладену у постанові від 24.07.2020, у якій застосовано норму права, яка регулює подібні правовідносини. Зокрема, скаржник зазначає, що у постанові Верховного суду від 24.07.2020 по справі № 815/6557/16 висвітлено наступну позицію: "Слід зазначити, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16)". Також скаржник зазначає, що рапорт позивача від 07.11.2015, про який зазначено у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 і постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 до ГУ НП в Одеській області не надавався.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, заявники не зазначають виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. Також, на думку позивача, касаційні скарги підписані особами, право яких на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ГУ НП в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15.03.2021 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з 09.08.1993 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Згідно з наказом ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1271 о/с позивача звільнено з посади старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області в запас Збройних сил через скорочення штатів, відповідно до пункту 64 "г" Положення № 114.
Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із відповідним позовом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 по справі № 815/6775/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1271 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015, поновлено позивача на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015, стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на його користь грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 04.05.2016 у розмірі 41 122,56 грн, зобов`язано ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1, поданий 03.11.2015 про звільнення за пунктом 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням № 114, у зв`язку із виявленим бажанням проходити службу в поліції, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області та стягнення грошового утримання за один місяць.
31.05.2016 та 25.07.2016 Одеським окружним адміністративним судом по справі № 815/6775/15 видано виконавчі листи.
29.07.2016 на виконання рішення суду по справі № 815/6775/15, на підставі заяви позивача, постановами ВП № 51813942 та № 51814023 відкрито виконавчі провадження щодо зобов`язання ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1, поданий 03.11.2015 про звільнення за пунктом 64 "з", у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням № 114, у зв`язку із виявленим бажанням проходити службу в поліції та щодо поновлення його на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015.
Як зазначив позивач, грошове утримання ГУ МВС України в Одеській області на його користь за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 04.05.2016 у розмірі 41 122,56 грн сплачено у повному обсязі.
На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 по справі № 815/6775/15 наказом ГУ МВС України в Одеській області від 05.08.2016 № 76 о/с скасовано пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1271 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області та поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 (М-023562) на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015.
Також судом встановлено, що наказом ГУ МВС України в Одеській області від 05.08.2016 № 77 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" через скорочення штатів, відповідно до пункту 64 "г" Положення № 114, з 06.11.2015.
Позивач звернувся до державного виконавця із заявою від 22.09.2016 щодо виконання рішення суду, оскільки останнього не було повідомлено про стан виконавчих проваджень, на що листом від 20.10.2016 № 09.1-144000 Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомив його про прийняття постанов від 27.09.2016 та від 18.10.2016 про закінчення виконавчих проваджень, зокрема, на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з виданням ГУ МВС України в Одеській області наказу від 05.08.2016 № 76 о/с про поновлення позивача на службі з 06.11.2015 та на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з розглядом рапорту позивача.
Також судами встановлено, що відповідно до матеріалів справи, до вказаних постанов додано лист голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області Лорткіпанідзе Г., датований 22.09.2016, складений на ім`я позивача, яким голова відмовив позивачу у задоволенні рапорту про перехід до Національної поліції з підстав закінчення трьохмісячного терміну з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію" та у зв`язку з наявністю листа ГУ НП в Одеській області, відповідно до якого наказ щодо призначення позивача не видавався, Присяги поліцейського ОСОБА_1 не складено та відсутнє погодження ГУ НП в Одеській області на переведення/прийняття позивача на службу.
Разом з цим, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 по справі № 815/6775/15 апеляційну скаргу ГУ МВС України в Одеській області повернуто апелянту через несплату судового збору за подачу апеляційної скарги. Таким чином, 14.07.2016 постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 по вказаній справі набрала законної сили.
Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 по справі № 815/6775/15, яка набрала законної сили, встановлено, що відповідач жодним чином не послався на будь-яку невідповідність позивача вимогам до поліцейських.
З огляду на пункт 9 розділу ХІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", на який відповідач посилається в наказі, як на підставу звільнення, законодавець передбачає отримання згоди від працівників міліції на його призначення в службу поліції протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону.
Таким чином, судом зроблено висновок, що згоді позивача повинна передувати пропозиція про проходження служби. Разом з тим, відповідач заперечуючи проти позову, не зазначив, що позивачеві надавалася будь-яка пропозиція щодо проходження служби в поліції з подальшою згодою або відмовою від неї позивача.
Крім того, про наявність обов`язку у відповідача при звільненні надати пропозицію щодо проходження служби в поліції випливає із інших положень розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". Зокрема, відповідно до абзацу першого пункту 10 цього розділу працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 64 "г" Положення № 114, на який відповідач посилається у спірному наказі, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
З аналізу законодавчої норми випливає, що звільненню позивача повинен був передувати з боку відповідача розгляд можливості подальшого його використання на службі. Проте відповідач не перевірив можливість реалізації права позивача на подальше проходження служби в ГУ МВС України в Одеській області, не врахував відсутність пропозиції позивачу щодо проходження служби, відсутність надання згоди або відмови позивача від служби в поліції, а також не врахував, що вислуга років позивача в органах МВС на день звільнення становить 24 роки.
Також, судом встановлено, що в даному випадку відбулася ліквідація державного органу з подальшим правонаступництвом, а відтак зазначена ліквідація не звільняє державу від виконання обов`язку по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Таким чином, судом зроблено висновок, що відповідач, ГУ МВС України в Одеській області, приймаючи спірний наказ без попередньої перевірки можливості подальшого використання позивача на службі, без надання йому пропозиції про проходження служби в органах поліції, без отримання відмови позивача від такої пропозиції, порушив встановлену законом процедуру, що передує звільненню.
Отже, вищевикладені обставини, встановлені судом у справі № 815/6775/15, відповідно до частини першої статті 72 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.