ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 240/12375/19
адміністративне провадження № К/9901/22693/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Шевцова Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1586 про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (суддя-доповідач Курко О.П., судді Матохнюк Д.Б., Шидловський В.Б.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1 У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини А1586 про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних йому у день звільнення (грошової компенсації за речове майно у розмірі 143 990,52грн), та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 05.09.2019 по 11.12.2019 в сумі 59 608,44 грн.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та перебував на фінансовому забезпеченні у Військовій частині А1586. З 05.09.2019 його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку та лише 11.12.2019 виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 143 990,52грн. У зв?язку з цим уважав, що Військова частина А1586 має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року (суддя Шуляк Л.А. ) позов задоволено повністю з тих мотивів, що невиплата позивачу у день звільнення компенсації за неотримане речове майно є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), тому на порядок її виплати не поширюються вимоги статей 116 і 117 КЗпП України.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, за доводами позивача, відповідає закону.
7. Як стверджує позивач, апеляційний суд помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, які суперечать правовій позиції щодо застосування статей 116 і 117 КЗпП України у подібних правовідносинах, висловленій Верховним Судом у постановах від 04 травня 2018 року у справі №808/858/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17, від 05 грудня 2019 року у справі №806/409/17, від 03 червня 2020 року у справі №806/298/17, від 06 березня 2020 року у справі №1240/2162/18, від 22 травня 2020 року у справі №320/1263/19 та від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
8. У зв?язку з наведеним позивачем заявлено також клопотання про передачу справи на розгляд об?єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. У відзиві на касаційну скаргу Військова частина А1586 просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. Відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування "Північ" від 28.08.2019 №227 майора ОСОБА_1, начальника служби метрології та стандартизації технічної частини 50 окремого ремонтно-відновлювального полку оперативного командування "Північ", звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".
12. Наказом командира Військової частини А1586 від 05.09.2019 №197 ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Як убачається зі змісту цього наказу, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу при звільненні не виплачена.
13. 11 грудня 2019 року на картковий рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 143 990,52 грн в якості компенсації за неотримане речове майно.
V. Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
15. За приписами статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
16. Згідно з частиною другою статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
17. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
18. Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
19. Відповідно до частини першої статті 91 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
20. Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби або загибелі (смерті) військовослужбовця.
21. У пункті 4 Порядку визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.