ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/2854/20
адміністративне провадження № К/9901/34833/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Дашутіна І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 (суддя-доповідач Шальєва В.А., судді Білак С.В., Олефіренко Н.А.),
У С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-4176-50 та зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки позивачки борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) в розмірі 29293,44 грн.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що не є платником єдиного внеску, оскільки не є фізичною особою-підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність. Припинення нею підприємницької діяльності підтверджується, зокрема тим, що вона не отримувала свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка. Відповідно, на переконання позивачки, ГУ ДПС у Запорізькій області незаконно надіслало їй оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки ).
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 16.06.2020 позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДПС від 11.02.2020 №Ф-4176-50; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є фізичною особою-підприємцем відповідно до чинного законодавства. Інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію позивачки суб`єктом підприємницької діяльності виключала можливість здійснення нею підприємницької діяльності та свідчить про те, що вона не є платником єдиного соціального внеску. Відтак, у контролюючого органу не було підстав для формування вимоги про сплату позивачкою боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
З метою належного захисту прав позивачки суд, застосувавши при виборі норми права висновок Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16, зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування облікових даних в інформаційній системі ДПС шляхом вилучення відомостей про нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16.11.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка впродовж періоду з 01.01.2018 по 31.12.2019, за який їй нараховано єдиний внесок в розмірі 29293,44 грн, не була найманим працівником та мала статус фізичної особи-підприємця, відтак повинна була нараховувати та сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі. Доводи ОСОБА_1 про відсутність у неї статусу фізичної особи-підприємця суд визнав безпідставними, оскільки позивачка була зобов`язана у встановлений строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про неї до ЄДР та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію її як підприємця на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, що, однак, вона не зробила.
ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2020.
Доводи позивачки в касаційній скарзі обґрунтовані тим, що свідоцтво про державну реєстрацію підприємцем їй було видане до 1 липня 2004 року і відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) втратило чинність. До державного реєстратора для отримання свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи єдиного зразка та отримання статусу фізичної особи-підприємця, як передбачено Законом № 755-IV, вона не зверталася, про що наголошувала в позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу. Враховуючи, що в ЄДР є відомості щодо недійсності виданого їй свідоцтва, а запису про проходження нею перереєстрації немає, у контролюючого органу не було підстав для донарахування їй спірної суми єдиного внеску. Позивачка зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (справа №260/81/19).
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.
Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивачки, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому процесі встановлено, що 26.11.1999 ОСОБА_1 була зареєстрована Хортицькою районною адміністрацією Запорізької міської ради як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ 23.11.1999 за №25489315Ф0010922 (а.с. 28).
24.12.2002 позивачку взято на податковий облік у Вознесенівській ДПІ (Хортицький район, м. Запоріжжя) (а.с. 12).
ГУ ДПС було сформовано та надіслано позивачці вимогу від 11.02.2020 №Ф-4176-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 29 293,44 грн, виходячи з мінімального розміру страхового внеску, за 2017-2019 роки.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2020 № 1006433105 станом на 06.03.2020 до реєстру включені відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним (а. с. 17).
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
1 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), яким внесені зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини восьма, дванадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Таким чином, з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Законом № 2464-VI.
Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У справі, що розглядається, спірним є питання щодо статусу платника єдиного внеску у позивачки відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, щодо її обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
Як вже зазначено, ОСОБА_1 була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності 26.11.1999. Позивачка стверджує, що після набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" реєстраційну картку державному реєстратору не подавала, свідоцтво нового зразка не отримувала, підприємницьку діяльність не здійснює.