ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18149/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2020 року (головуючий - Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року (суддя Чинчин О.В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд"
до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Біола",
про визнання договору недійсним.
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Повалій О.В., Відповідача - Макарова А.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини спору
1. 22.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" (ТОВ "Адор Лтд", Позичальник, Товариство) та Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк", Банк) було укладено кредитний договір № 4А16126Г (далі також Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 735000000,00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.
1.1. Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту - 20.11.2025.
1.2. Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору (п. 2.2.1), сплатити відсотки за користування кредитом (п. 2.2.2), повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (п. 2.2.3).
1.3. Згідно з п. 6.1 Кредитного договору цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.
1.4. Відповідно до п. 7.9 Кредитного договору договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016, укладеної сторонами.
1.5. Між сторонами відсутній спір щодо факту укладення (шляхом підписання цифровими підписами та скріплення електронними печатками сторін) вказаного Кредитного договору.
2. Також, 22.11.2016 між ТОВ "Адор Лтд" (Поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) укладено договір поруки № 4К13664И/П (далі також Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Біола" (далі також ТОВ "Компанія "Біола", Третя особа) своїх зобов`язань за кредитним договором від 23.10.2013 № 4К13664И.
2.1. Відповідно до п. 2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
2.2. Згідно з п. 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
2.3. Згідно з п. 5 Договору поруки у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.
2.4. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 Договору поруки).
2.5. Відповідно до п. 7 Договору поруки у випадку порушення Поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, Кредитор та Поручитель прийшли до згоди, що Кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
2.6. Згідно з п. 8 Договору поруки до Поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права Кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед Кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
2.7. Відповідно до п. 10 Договору поруки Кредитор зобов`язаний у випадку виконання Поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати Поручителю впродовж 5-ти робочих днів Банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
2.8. Згідно з п. 17 Договору поруки договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016, укладеної сторонами.
2.9. Між сторонами відсутній спір щодо факту укладення (шляхом підписання цифровими підписами та скріплення електронними печатками сторін) вказаного Договору поруки.
Зміст і підстави позовних вимог
3. ТОВ "Адор Лтд" (далі також "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ КБ "Приватбанк" (далі також "Відповідач") про визнання недійсним, укладеного між сторонами Договору поруки.
4. Позивач стверджував, що вказаний Договір поруки укладено з порушенням чинного законодавства, а саме під впливом введення Поручителя в оману.
4.1. Вказане ТОВ "Адор Лтд" обґрунтовувало тим, що укладенню Кредитного договору та Договору поруки передували обставини реструктуризації, "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк", які були ініційовані Національним Банком України. Згадані заходи передбачали, зокрема, переведення існуючого корпоративного кредитного портфеля на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів (такою компанією себе вважає Товариство). За твердженням Позивача, його дії з отримання кредитних коштів за Кредитним договором були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань "старих боржників" Банку в зазначених рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк".
4.2. ТОВ "Адор Лтд" зазначало, що укладення Кредитного договору фактично було обумовлено тим, що Позивач, здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним Кредитним договором) заборгованості "старих" позичальників (боржників) Банку, в тому числі ТОВ "Компанія "Біола" за кредитним договором від 23.10.2013 № 4К13664И (на підставі Договору поруки), мав на меті отримати прибуток від реалізації активів Третьої особи або набуття права власності на них (переданих позичальником в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором).
4.3. Але, після завершення процесу переоформлення боргів боржників перед Банком, зобов`язання останнього щодо передання Позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання "старих" боржників Банком не виконані, документи Товариству не передані. Протягом 2017-2018 років Позивач намагався у судовому порядку отримати вказані документи від Банку, однак, як встановлено у рішеннях судів, АТ КБ "Приватбанк" і не був зобов`язаний передавати такі документи ТОВ "Адор Лтд".
4.4. У зв`язку з невиконанням Відповідачем умов пунктів 8, 10 Договору поруки, Позивач вважає, що Банк не мав на меті передати йому документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників (зокрема ТОВ "Компанія "Біола"), а лише використовував інформацію про активи боржників для спонукання ТОВ "Адор Лтд" укласти Кредитний договір та Договір поруки з метою реалізації плану "трансформації", чим ввів Ттовариство в оману щодо істотних умов Договору поруки.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
5.1. Мотивуючі прийняте рішення, господарський суд першої інстанції (з висновками якого погодився й апеляційний суд) дійшов висновку про не доведеність Позивачем обставин, які б свідчили про введення його в оману, не доведеність самого факту обману і наявності умислу в діях Відповідача.
5.2. Так, досліджуючи матеріали справи суд вказав, що з Протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Адор Лтд" від 18.11.2016 вбачається, що цього дня на порядку денному загальних зборів Товариства стояло питання укладення з Банком кредитного договору на суму 735 000 000, 00 грн. При цьому, будь-яких посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення Кредитного договору/Договору поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність Позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному Протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.
5.3. Крім цього, відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 18.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 18.11.2016, що були надані ТОВ "Адор Лтд" на адресу Банку, метою кредитування самим Позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності. Посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як не містять і посилань на договори поруки (зокрема і Договір поруки). Жоден пункт Кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних Позивачем договорів поруки (зокрема Договору поруки) та щодо інших обставин, які Позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.
5.4. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що Позивач помилково стверджує про мету укладення ним Кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення Договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту Позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення Договору поруки відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення, здійсненого в порядку статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)
7. Підставами касаційного оскарження судових рішень ТОВ "Адор Лтд" зазначило пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме вказало про:
- неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування статті 236, пункту 2 частини 3 та пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України, викладених в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19;
- незастосування апеляційним судом та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 74 ГПК України, при розгляді справ про недійсність договорів поруки на підставі частини 1 статті 230 ЦК України;
- неправильне застосування апеляційним судом та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування приписів частини 1 статті 229 та частини 1 статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо інша сторона навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення за критерієм істотності значення обов`язку заставодержателя щодо передачі поручителю документів, які посвідчують права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання боржника;
- неправильне застосування апеляційним судом та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування приписів частини 1 статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо особу при укладенні договору поруки було введено в оману щодо наявності активів та забезпечення кредитного договору за виконання якого сторона правочину поручилася перед банком;
- безпідставну відмову господарським судом першої інстанції ТОВ "Адор Лтд" у задоволенні його клопотань про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)
8. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти викладених у ній доводів і вважає їх безпідставними. У зв`язку з цим просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
9. Щодо доводів ТОВ "Адор Лтд" про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно застосування приписів частини 1 статті 229 та частини 1 статті 230 ЦК України.
10. Під час здійснення касаційного провадження у даній справі, колегією суддів Касаційного господарського суду з`ясовано, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі № 910/17876/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" (далі - ТОВ "Бізнеспром Інвест") до АК КБ "ПриватБанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс М" про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П.
10.1. Звертаючись із позовом у справі № 910/17876/19 про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П, ТОВ "Бізнеспром Інвест" стверджувало, що банк, діючи з умислом та недобросовісно, з метою проведення трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля відповідача, ініційованої НБУ, увів в оману позивача щодо факту існування договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з Банком пов`язаних між собою кредитного договору та договору поруки. Тож, оспорюваний договір укладений під впливом обману та має бути визнаний недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.
10.2. У ході розгляду справи № 910/17876/19 судами встановлено, що надані позивачем докази не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами та на будь-які договори поруки, які позивач ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку; укладення договору поруки відбулося внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним згідно із статтею 627 ЦК України; дії позивача, який уклав договір поруки, а наразі пред`являє позов про визнання його недійсним, є такими, що суперечать його попередній поведінці (укладенню договору) та є недобросовісними.
10.3. Ураховуючи недоведення позивачем обставин, які б свідчили про ведення його відповідачем в оману, суди у справі № 910/17876/19 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 27.01.2021.
10.4. З викладеного вище вбачається, що правовідносини у цій справі № 910/18149/19 та у справі № 910/17876/19 є подібними.
11. Переглядаючи судові рішення у справі № 910/17876/19 у касаційному порядку, зокрема в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 230 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що за змістом положень частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
11.1. Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
11.2. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 229 ЦК України).
11.3. Обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
11.4. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
11.5. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
11.6. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.
11.7. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до статті 230 ЦК України.
11.8. Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.
11.9. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації та можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або банк та пересічний громадянин, споживач банківської послуги. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
11.10. Такий підхід використовується в кодифікованих джерелах звичаєвого права, так стаття 3.8. Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА) 2010 року передбачає, що сторона може відмовитися від договору, якщо договір був укладений внаслідок обманних заяв іншої сторони, включно з мовою вираження чи способом дії або внаслідок недобросовісного утаювання фактів, які відповідно до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики повинні були бути повідомлені цій стороні. Водночас стаття 3.5 цих Принципів виключає відмову від договору внаслідок помилки за умови грубої необережності сторони, яка помилилася. У статті ІІ.-7:201 Модельних правил європейського приватного права 2013 року закріплено, що не дозволяється оскаржувати правочин у випадку, якщо помилка за таких обставин не може бути виправдана.
11.11. Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого у статті 3 ЦК України. Водночас нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно суті чи наслідків правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є вочевидь нерозумними, неочікуваними, нетиповими.
12. Крім зазначеного, колегією суддів Касаційного господарського суду, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у справі № 910/18149/19 з`ясовано також, що Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 910/18185/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карт сервіс плюс", про визнання договору поруки від 08.11.2016 № 4К12048И/П недійсним згідно зі статтею 230 ЦК України залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, якими у задоволенні позову відмовлено.