ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.000976
адміністративне провадження № К/9901/34051/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (прийняте судом у складі судді Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Макарика В.Я., суддів: Матковської З.М., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 " від 24 січня 2019 року за №4622;
- визнати дії Львівської міської ради з відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (біля будинку НОМЕР_1 ) протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення дій щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (біля будинку НОМЕР_1 ).
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 " від 24 січня 2019 року за № 4622.
Зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та прийняти обґрунтоване рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірне рішення Львівської міської ради не містить достатніх мотивів та обґрунтувань з посиланням на відповідні норми права, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання утриматися від вчинення дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, суди зазначили, що в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа може звернутись до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, при цьому, у спорі, що розглядається, відсутній факт порушення прав позивача з боку відповідача у майбутньому, тобто, позивач передчасно звернувся з позовною заявою, яка містить вищезазначену вимогу, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій Львівської міської ради з відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (біля будинку НОМЕР_1 ) протиправними то такі дії, як зазначив суд апеляційної інстанції, виражені в оскаржуваній ухвалі, яка визнана протиправною і скасована судом, тому немає підстав для повторного визнання їх протиправними.
Стаття 245 КАС України наділяє суд правом у разі задоволення позову прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З метою захисту прав позивача, судом першої інстанції правомірно зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти обґрунтоване рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій з урахуванням змін, зазначених у заяві від 24 лютого 2020 року, просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини абзацу 6 зверху на сторінці 7 наступного змісту: "Судом встановлено, що при вирішенні спірного питання позивачем для розгляду не було подано всіх передбачених нормативно-правовими актами документів." та доповнення його резолютивної частини абзацом наступного змісту:
"Визнати дії Львівської міської ради (м. Львів, площа ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) з відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ) протиправними і зобов`язати Львівську міську раду утриматись від вчинення дій щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, що відноситься до земель м. Львова та не передана у власність чи користування іншим особам, з орієнтовними розмірами земельної ділянки, зазначеними ОСОБА_1 у заяві (клопотанні) від 24.05.2016, отриманою Львівською міською радою за реєстраційним № 3-ч-23877/АП-2403, в тому числі і по відчуженню зазначеної земельної ділянки третім особам (передачу її у користування, володіння, розпорядження, продаж її на земельних торгах у формі аукціону, надання згоди третім особам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки та іншим чином)".
У скарзі, зокрема зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано та безпідставно не задовольнили позовні вимоги про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Фактично судами не прийнято рішення з ефективного способу захисту порушеного права позивача.
Суди не взяли до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 813/2273/18.
Відповідач вже тричі відповідно до рішень судів розглядав та вирішував питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Всі три рази, не дивлячись на судові рішення, відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В. судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Львівської міської ради в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації (проекту) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і встановлення меж земельної ділянки в натурі.
14 вересня 2017 року на засіданні 10-ї сесії 7 скликання Львівської міської ради прийнято ухвалу № 2432 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ".
Позивач зазначене рішення відповідача оскаржив до Франківського районного суду міста Львова, який постановою від 06 грудня 2017 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 січня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання ухвали Львівської міської ради незаконною та протиправною та зобов`язання до вчинення дій задовольнив, а саме: визнав ухвалу Львівської міської ради "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (біля будинку НОМЕР_1 )" від 14 вересня 2017 року за № 2432, дії і бездіяльність відповідача - протиправними і незаконними. Зобов`язав Львівську міську раду вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між житловими будинками номера яких 236/1 та 246 (біля житлового будинку АДРЕСА_1 ) згідно з планом земельної ділянки.
Відповідач, на виконання вимог постанови Франківського районного суду міста Львова щодо вирішення питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою ухвалою від 17 травня 2018 року № 3491 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 " відмовив позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ).
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі №813/2273/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 " від 17 травня 2018 року за № 3491. Зобов`язано Львівську міську раду вирішити питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), з урахуванням його правової оцінки наданої судом у рішенні. В іншій частині позову відмовлено.
24 січня 2019 року відповідачем на засіданні 17-ї сесії 7 скликання Львівської міської ради прийнято ухвалу № 4622 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ".
Позивач не погодився із цим рішенням відповідача і звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Як видно зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Відповідно до частини 10 вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.