ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 815/1592/16
касаційне провадження № К/9901/26745/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Приватного підприємства "АРГУМЕНТ" (далі у тексті - Підприємство, ПП "АРГУМЕНТ") на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (суддя - Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "АРГУМЕНТ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2016 №0000131403 та №0000141403,
У С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "АРГУМЕНТ" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 25.03.2016 № 0000131403 та № 0000141403.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що в акті перевірки відсутні конкретні посилання на заходи, якими співробітники ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановили та довели неможливість здійснення господарських послуг між ПП "АРГУМЕНТ" та ТОВ "Броклідер Інформ". Підприємством надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких був сформований податковий кредит із вказаним контрагентам, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, проте, податковим органом не наведено доводів та доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, за таких обставин, винесені податкові повідомлення - рішення вважає протиправними.
У письмових запереченнях відповідач заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, вважаючи податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті правомірно та обґрунтовано.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, у задоволенні позову було відмовлено.
Підприємство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами та грубе порушення ними норм матеріального права. Посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно та незаконно залишено поза увагою усі доводи позивача під час розгляду справи, у яких він зазначав, що дане порушення виникло не з його вини, а з вини недбалих дій третьої особи, крім того, наголошує, що неможливість проведення зустрічної перевірки у зв`язку із відсутністю контрагента за його юридичного адресою не може свідчити про відсутність діяльності взагалі та зазначає, що дані порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права призвели до прийняття незаконного рішення .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 15.03.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.03.2021.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "АРГУМЕНТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Броклідер Інформ" (ЄДРПОУ 38887648) за період з 01.03.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 12.03.2016 № 1323/15-53-14-02/31225789, згідно з висновками якого ПП "АРГУМЕНТ" допущено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 186 300, 00 грн, а також порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 92 500, 00 грн, у тому числі, за липень 2014 року 92 500, 00 грн.
За результатами висновків вказаного акту перевірки від 12.03.2016 № 1323/15-53-14-02/31225789 Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0000141403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 186 300, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 575, 00 грн та № 0000131403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 92 500, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 250, 00 грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону N 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
Разом з цим, недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, згідно з актом перевірки ПП "АРГУМЕНТ" до складу податкового кредиту за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 включено податок на додану вартість у розмірі 92 500, 00 грн на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Броклідер Інформ" та за період з 01.03.2014 по 31.12.2014 задекларовано витрати пов`язані із отриманням консультаційних послуг від цього контрагента на суму 1 035 000, 00 грн.