ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/20213/13-а
касаційне провадження № К/9901/26032/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (далі у тексті - Товариство, ПАТ "КИЇВЕНЕРГО") на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Літвінова А.В.) від 13.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2013 № 0001104110, № 0001114110, № 0001124110,
У С Т А Н О В И В:
ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" звернулося до суду із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.10.2013 №0001104110, №0001114110, №0001124110.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 18.09.2013 №1113/41-10/00131305 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Київенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс Компані ЛТД" за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року; ТОВ "Компані Мармур ЛТД" за квітень, липень 2012 року; ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за квітень, липень 2012 року; ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за січень, березень 2012 року; НВПФ "Аналітика" за жовтень, грудень 2011 року, квітень-червень 2012 року; ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" за квітень-липень 2012 року; ТОВ "Менеджмент Систем Консалтинг" за серпень, жовтень-грудень 2012 року; ПП "Один два три" за вересень 2010 рок; ПП "Спецшлахбуд" за серпень 2012 року; МКП "Енергопідряд" за грудень 2012 року" є необґрунтованими, а відтак прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
У своїх письмових запереченнях відповідач заперечує проти позовних вимог виходячи з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийнятими у межах наданих контролюючому органу повноважень, на підставі виявлених під час перевірки порушень позивачем податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2013 №0001124110 та №0001114110.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 касаційну скаргу Товариства було задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судом касаційної інстанції констатовано, що висновки судів зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин у справі. Своє рішення суд мотивував тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи мали дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов`язкова ознака господарської операції. Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського адміністративного суду від 09.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Підприємство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судами вкотре не було досліджено надані ним первинні документи, а також інші документи, якими підтверджується реальність господарських операцій із контрагентами, вказаними у акті перевірки від 18.09.2013 №1113/41-10/00131305, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Заперечення на касаційну скаргу відповідачем Суду не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 15.03.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.03.2021.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Київенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс Компані ЛТД" за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року; ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" за квітень, липень 2012 року; ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за квітень, липень 2012 року; ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за січень, березень 2012 року; НВПФ "Аналітика" за жовтень, грудень 2011 року, квітень-червень 2012 року; ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" за квітень-липень 2012 року; ТОВ "Менеджмент Систем Консалтинг" за серпень, жовтень-грудень 2012 року; ПП "Один два три" за вересень 2010 року; ПП "Спецшлахбуд" за серпень 2012 року; МКП "Енергопідряд" за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2013 №1113/41-10/00131305, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:
- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі у тексті - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 356 828, 00 грн, у тому числі, ІІІ квартал 2010 року на суму 2 062, 00 грн, ІІІ квартал 2012 року на суму 79 330, 00 грн, ІV квартал 2012 року на суму 275 436, 00 грн;
- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підпункту 193.1 статті 193, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 270 215, 00 грн, у тому числі, за вересень 2010 року на суму 1 651, 00 грн, жовтень 2011 року - 1 541, 00 грн, грудень 2011 року - 36 291, 00 грн, січень 2012 року - 1 447, 00 грн, березень 2012 року - 2 480, 00 грн, квітень 2012 року - 6 127, 00 грн, травень 2012 року - 2 187, 00 грн, червень 2012 року - 3 270, 00 грн, серпень 2012 року - 119 181, 00 грн, вересень 2012 року - 1 278, 00 грн, жовтень 2012 року - 93 200, 00 грн, листопад 2012 року - 1 562, 00 грн.
- завищення від`ємного значення, що у подальших звітних періодах враховується у зменшення об`єкта оподаткування на загальну суму 167 558, 00 грн, у тому числі, листопад 2012 року - 1 558, 00 грн, грудень 2012 року - 166 000, 00 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки, 02.10.2013 Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення №0001104110, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 337 768, 75 грн, з яких за основним платежем нараховано 270 215, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 557, 75 грн, №0001114110, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 446 035, 00 грн, з яких за основним платежем нараховано 356 828, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 207, 00 грн, №0001124110, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 167 558, 00 грн.
Відповідач вказує на відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами у періоді, що ним перевірявся, враховуючи при цьому, акти перевірок податковими органами контрагентів позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати.
Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.