ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 березня 2021 року
справа № 580/2490/19
адміністративне провадження № К/9901/5014/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у складі суддів Вівдиченко Т. Р., Мельничука В. П., Федотова І. В.,
у справі № 580/2490/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор"
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 2 січня 2019 року № 0000064103 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 9 298 972,5 грн, у тому числі, 6 199 315 грн основний платіж та 3 099 657,5 грн штрафних (фінансових) санкцій, № 0000074103 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 907 455 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовив повністю.
Суд першої інстанції установив, що правовідносини між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Агро-Зевс", ФГ "Бізнес Агро Холдинг", ТОВ "Азалія Агро", ТОВ "Броварський Молочний Альянс", ТОВ "Квадро" оформлені лише документально, оскільки їх реальність не підтверджується через неможливість встановити джерело погодження сільськогосподарської продукції, яка у період, що перевірявся, реалізована вищевказаним контрагентам-постачальникам, відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, земельних ділянок при значних обсягах реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.
Врахувавши встановлені обставини справи і правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач з огляду на частину першу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними та допустимими доказами не підтвердив свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі статті 9 КАС України доказів. Суд першої інстанції установив порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2018 року по правовідносинах з ТОВ "Агро-Зевс", ФГ "Бізнес Агро Холдинг", ТОВ "Азалія Агро", ТОВ "Броварський Молочний Альянс", ТОВ "Квадро" на загальну суму 8106760 грн, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на суму 1907445 грн та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за вересень 2018 року в розмірі 6199315 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу Товариства задовольнив, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року скасував та прийняв нове рішення, яким адміністративний позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 2 січня 2019 року №0000064103 та №0000074103.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зокрема, зазначив, що матеріали справи підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Агро-Зевс", ФГ "Бізнес Агро Холдинг", ТОВ "Азалія Агро", ТОВ "Броварський Молочний Альянс", ТОВ "Квадро", натомість відповідач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність фактичного виконання Товариством господарських операцій за укладеними договорами поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг).
15 лютого 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції.
19 лютого 2021 року справа № 580/2490/19 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 580/2490/19 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 160/2636/19, № 813/4703/13-а.
Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку що "відсутність достатність матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань". В спростування цього висновку скаржник вказує на іншу оцінку доказів, надану Верховним Судом у справі № 813/4703/13-а, зокрема, відповідач зазначає, що Верховний Суд у цій справі внаслідок оцінки документів, складених за результатами господарських відносин позивача з його контрагентом, дійшов висновку, що вони не є достатніми для висновку щодо виконання передбачених договорами зобов`язань по поставці товарів та виконанню робіт (наданню послуг) саме контрагентом позивача, а отже не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Суд апеляційної інстанції у справі № 813/4703/13-а, вирішуючи спір, врахував інформацію, згідно якої операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) Товариства не підтверджуються внаслідок відсутності в останнього засобів, необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспорту, а також те, що під час розгляду справи не було зібрано доказів, які б беззаперечно спростовували такі обставини.
Скаржник також посилається на висновок Верховного Суду, висловлений у постанові в справі №160/2636/19, відповідно до якого "Встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагента позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у нього транспортних засобів для транспортування будівельних матеріалів, машин та механізмів на об`єкт; не підтвердження факту придбання контрагентом такої послуги із залученням третіх осіб; ненадання доказів позивачем щодо реального виконання робіт зазначеним в акті перевірки контрагентом; не спростування доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цим підприємством не є реальними".
Відповідач доводить, що зазначені висновки Верховного Суду не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до невірного застосування пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України та відповідно до невірного вирішення справи.
Скаржник в касаційній скарзі по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Агро-Зевс" зазначає, що видаткові накладні до перевірки не надано, а товарно-транспортні накладні надані до перевірки частково, лише на перевезення 414,16 т соняшника. Крім того відповідач звертає увагу суду на судові рішення, ухвалені у справі № 580/2492/19.
Щодо взаємовідносин Товариства з ФГ "Бізнес Агро Холдинг", з ТОВ "Азалія Агро", з ТОВ "КВАДРО", відповідач зазначає, що особу, яка підписувала видаткові накладні від імені ТОВ "Катеринопільський елеватор" ідентифікувати неможливо. Довіреності на отримання товару до перевірки не надано, тому встановити особу та наявність у неї повноважень для підписання таких документів не було можливості, у видаткових накладних не вказано місце складання. Також до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт здійснення перевезення та відвантаження соняшнику.
Доводи касаційної скарги щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Броварський молочний альянс" ґрунтуються на тому, що походження соняшнику, який в подальшому був реалізований на ТОВ "Катеринопільський елеватор" підтвердити неможливо.
Відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року по справі №580/2490/19 та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року.
Позивач не реалізував своє право подати відзив на касаційну скаргу податкового органу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Катеринопільський елеватор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податків з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, за вересень 2018 року, за результатами якої складений акт від 20 грудня 2018 року №4212/28-10-41-01/32580463 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2018 року на загальну суму 8 106 760 грн, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на суму 1 907 445 грн та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за вересень 2018 року в розмірі 6 199 315 грн.
2 січня 2019 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000064103, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2018 року на 6 199 315 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 099 657, 5 грн, №0000074103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на 1 907 445 грн.
Між ТОВ "Катеринопільський елеватор" (МХП) та ТОВ "Квадро" (Контрагент) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції від 31 серпня 2018 року №13797/к, відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, Контрагент, відповідно до попередньої домовленості з МХП, зобов`язується передати (поставити) МХП у власність сільськогосподарську продукцію, а саме, соняшник, згідно вимог даного Договору та Додатків до нього (що далі іменується "Товар"), а МХП зобов`язується прийняти Товар і у визначений строк сплатити його вартість.
В підтвердження виконання вищевказаного Договору та реальності операцій щодо поставки товару Товариством надані такі документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, карточки рахунків ТОВ "Катеринопільський елеватор", реєстр накладних на зерно, прийняте на зберігання, з визначенням якості по середньодобовому зразку, карточки аналізу зерна (соняшника).
Отриманий, на підставі вищезазначеного Договору №13797/к, соняшник ТОВ "Катеринопільський елеватор" було передано, відповідно до Договору переробки із давальницької сировини №12075-Г від 22 серпня 2018 року, на переробку ТОВ "Вінницька птахофабрика", що підтверджується квитанціями на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції.
Взаємовідносини між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Агро-Зевс" здійснювались на підставі наступних догорів: договір поставки сільськогосподарської продукції № 13604/к от 28 серпня 2018 року на поставку соняшника; договір поставки сільськогосподарської продукції № 14838/к від 20 вересня 2018 року на поставку сої.
За результатами виконання вищевказаних договорів, складені наступні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком, картки аналізу зерна (сої), складські квитанції на зерно, оборотно-сальдові відомості по рахунку 63.1.3.2, звіти по проводкам.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що про подальше використання позивачем поставленого товару свідчать квитанції Філії "ВКВК" ТОВ "Вінницька птахофабрика" на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції.
Між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ФГ "Бізнес Агро Холдинг" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 13896/к від 31 серпня 2018 року, предметом якого була поставка соняшника.
В підтвердження виконання умов вищезазначеного Договору позивач надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Подальше використання та переробка отриманого соняшника відбувалася на підставі Договору переробки із давальницької сировини №10297-Г від 11 червня 2018 року, укладеного між ТОВ "Катеринопільський елеватор" (Замовник) та ПРАТ "МЗВКК" (Виконавець).
Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного Договору №10297-Г, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати, відповідно до умов цього Договору, роботи з обробки та/або переробки: давальницької сировини (соняшник) в готову продукцію (макуха соняшникова, побісний продукт). Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і оплатити вартість робіт Виконавця. Давальницька сировина є власністю Замовника.
Також, між ТОВ "Катеринопільський елеватор" (МХП) та ТОВ "Броварський Молочний Альянс" було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 13901/к від 31 серпня 2018 року, згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, Контрагент, відповідно до попередньої домовленості з МХП, зобов`язується передати (поставити) МХП у власність сільськогосподарську продукцію, а саме, соняшник, згідно вимог даного Договору та Додатків до нього (що далі іменується "Товар"), а МХП зобов`язується прийняти Товар і у визначений строк сплатити його вартість.
В підтвердження виконання вищевказаного Договору та реальності операцій щодо поставки товару позивач надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, звіти по проводкам, карточка рахунку 20.1.3.1.
Вищезазначений товар позивачем було передано на переробку, згідно Договору переробки із давальницької сировини №10297-Г від 11 червня 2018 року.
Взаємовідносини між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Азалія Агро" здійснювались на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 13545/к від 27серпня 2018 року, на умовах якого, було здійснено поставку сільськогосподарської продукції - соняшника, про що свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком, карточка рахунку 20.1.3.1.
Джерела права
Пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 198.1. статті 198 ПК України
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3. статті 198 ПК України
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.