ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1891/19
адміністративне провадження № К/9901/33144/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Мена-Авангард" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.06.2019 №00001901400 та №00001891400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Мена-Авангард" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Мена-Авангард" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт № 425/14/30481568 від 29.05.2019.
Під час перевірки були встановлені, зокрема, порушення:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації в період, що перевірявся, на загальну суму 1030516 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 1997 грн., за лютий 2016 року на суму 669 грн., за березень 2016 року на суму 2472 грн., за квітень 2016 року на суму 1534 грн., за травень 2016 року на суму 1188 грн., за червень 2016 року на суму 1100 грн., за липень 2016 року на суму 2053 грн., за серпень 2016 року на суму 1281 грн., за вересень 2016 року на суму 1092 грн., за жовтень 2016 року на суму 1221 грн., за листопад 2016 року на суму 403 грн., за грудень 2016 року на суму 1716 грн., за січень 2017 року на суму 81 грн., за лютий 2017 року на суму 1077 грн., за березень 2017 року на суму 919806 грн., за грудень 2017 року на суму 21281 грн., за листопад 2018 року на суму 71545 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме не зареєстровано податкові накладні.
Позивачем були подані заперечення на акт перевірки №425/14/30481568 від 29.05.2019, які згідно відповіді відповідача від 20.06.2019 № 8630/10/25-01-14-01-06 були частково враховані та зазначені порушення викладено наступним чином:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації в період, що перевірявся, на загальну суму 510677 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 1997 грн., за лютий 2016 року на суму 669 грн., за березень 2016 року на суму 2472 грн., за квітень 2016 року на суму 1534 грн., за травень 2016 року на суму 1188 грн., за червень 2016 року на суму 1100 грн., за липень 2016 року на суму 2053 грн., за серпень 2016 року на суму 1281 грн., за вересень 2016 року на суму 1092 грн., за жовтень 2016 року на суму 1221 грн., за листопад 2016 року на суму 403 грн., за грудень 2016 року на суму 1716 грн., за січень 2017 року на суму 81 грн., за лютий 2017 року на суму 1077 грн., за березень 2017 року на суму 441202 грн., за грудень 2017 року на суму 21281 грн., за листопад 2018 року на суму 30310 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано податкові накладні.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:
- податкове повідомлення - рішення від 20.06.2019 №00001901400, яким у зв`язку з встановленням відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 495667,25 грн, застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 247833,63 грн.
- податкове повідомлення - рішення від 20.06.2019 №00001891400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 630006,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 504005,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 126001,00 грн.
Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до статуту ТОВ "Мена-Авангард" товариство є правонаступником сільськогосподарського кооперативу "Авангард", перетвореного з колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" та є правонаступником Сільськогосподарського кооперативу "Лан" в зв`язку з реорганізацією сільськогосподарського підприємства "Лан" шляхом приєднання.
Майно, в тому числі основні засоби, СК "Лан" за передавальним актом були передані до ТОВ "Мена-Авангард", та станом на 01.01.2016р. обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", а станом на 31.12.2018р. основні засоби приєднаного підприємства на 103, 105, 106 рахунках відсутні, на 104 рахунку залишились основні засоби лише з двох дільниць.
Контролюючим органом в акті перевірки заначено, що позивачем на запит перевіряючих було надано копії актів на списання основних засобів за формою ОЗ-3, накази на списання основних засобів, перелік основних засобів станом на 01.01.2016р. та 31.12.2018р.
Товариство вказує, що при проведенні інвентаризації, було з`ясовано, що на його балансі в якості власних основних засобів безпідставно перебуває майно пайового фонду КСП "Іскра", яке товариство, як правонаступник, має зберігати та видавати на вимогу власників майнових сертифікатів.
Згідно із абзацом другим частини четвертої, частини шостої статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Частиною сьомою статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Отже, пайові внески членів реорганізованого КСП мають залишатися на балансі як основні засоби правонаступника до часу, поки їх власники не визначяться, а будь-яке виведення таких основних засобів, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повинно бути оформлено відповідними первинними документами.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (абз. 8 п. 4 ПСБО 7 "Основні засоби", затвердженим Наказом міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92).
Згідно із підпунктом 14.1.9 пункту 14.1 статті 14 ПК України, балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.
Положеннями пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.