ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 420/1515/19
адміністративне провадження № К/9901/32993/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Прогресфарм" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства "Прогресфарм" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ПП "Прогресфарм" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2019 року форми "Д" №0004451304, форми "Д" №0002491304, від 20 лютого 2019 року форми "П" №0007921409, форми "ПН" №0007941409.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначало, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не ґрунтуються на вимогах законодавства і не відповідають дійсності, а самі податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству та підлягають скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 21 лютого 2019 року №0004451304, №0002491304.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову, а позов в цій частині задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 грудня 2018 року по 18 січня 2019 року ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Прогресфарм" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, в тому числі податку на прибуток за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої складено акт перевірки від 25 січня 2019 року №000039/15-32-14-09/33137689.
У ході перевірки було встановлено порушення ПП "Прогресфарм":
- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 11 655 620 грн;
- п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту його заниження на 1 036 961 грн, в т.ч.: - за січень 2016 року в сумі 62 901 грн, - за лютий 2016 року в сумі 170 003 грн, - за березень 2016 року в сумі 346 869 грн, - за квітень 2016 року в сумі 35 069 грн, - за травень 2016 року в сумі 307 710 грн, - за червень 2016 року в сумі 114 365 грн, - за жовтень 2016 року в сумі 44 грн;
- п.2.3 гл. 2 Положення "Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 із змінами та доповненнями;
- пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.2, п.164.3 ст.164 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171, пп. "а" п.176.2 176 ПК України, а саме занижено податкове зобов`язання з ПДФО за квітень 2016 року, всього у сумі 14 028,65 грн;
- п.п.14.1.36., п.п.14.1.47 п.14.1 ст. 14, п.п.162.1.3. п.162.1 ст. 162, п.п.163.1.1. п.п.163.1.2 п.163.1 ст. 163, абз. "е" п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, пп. 168.1.2, 168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171. абз. "а" п.176.2 ст. 176, п.п.1.1, п.п.1.2, 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, а саме, занижено податкове зобов`язання з військового збору за квітень 2016 року, на загальну суму 958,63 грн;
- ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", залучено до господарської діяльності працю двадцяти двох робітників - водіїв протягом квітня 2016 року, після звільнення.
На підставі зазначених висновків акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято ППР:
- від 20 лютого 2019 року:
- №0007921409, яким зменшено ПП "Прогресфарм" суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 655 620 грн;
- №0007931409, яким збільшено ПП "Прогресфарм" суму грошового зобов`язання податку на додану вартість (далі ПДВ) у загальному розмірі 1 461 092 грн (за податковим зобов`язанням 974 060 грн, за штрафними (Фінансовими санкціями (штрафами) 487 032 грн);
- №0007941409, яким, у зв`язку із встановленням відсутності складення та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних на суму ПДВ 258 978 грн застосовано до ПП "Прогресфарм" штрафні санкції, за відсутність складання та реєстрації податкових накладних, у розмірі 129 490 грн
- від 21 лютого 2019 року:
- №0004451304, яким збільшено ПП "Прогресфарм" суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 1 748,57 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 958,63 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 239,66 грн, пеня - 550,28 грн.
- №0002491304, яким збільшено ПП "Прогресфарм" суму грошового зобов`язання з ПДФО розмірі 25 588,64 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 14 028,65 грн, штрафними санкціями - 3 507,16 грн, пеня - 8 052,83 грн.
Вирішуючи справу в частині правомірності визнання протиправними та скасування ППР від 21 лютого 2019 року: №0004451304, №0002491304, суд першої інстанції виходив з того, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось сторонами у справі до суду апеляційної інстанції і не оскаржується до суду касаційної інстанції.
Вирішуючи справу в частині правомірності визнання протиправними та скасування ППР від 20 лютого 2019 року суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність прийнятих ППР.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги Підприємства лише в частині відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У п.44.2 ст.44 ПК України зазначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 визначено, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
П.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
П.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, наведеними правовими нормами встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.