ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 705/2065/16-к
провадження № 51-5196км 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
захисник Товстенко К.В.( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Умані Черкаської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,
виправданої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки її винуватість доведено належними та допустимими доказами, що залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
Зазначає, що суди необґрунтовано визнали неналежним та недопустимим доказом протокол обшуку домоволодіння ОСОБА_2 та не надали йому належної оцінки відповідно до вимог ст.374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Стверджує, що суд першої інстанції неправильно зазначив у вироку про те, що про підозру ОСОБА_1 було повідомлено 11 лютого 2016 року та докази органом досудового розслідування отримано в результаті проведення слідчих дій без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016250000000062, яке було датовано 18 лютого 2016 року, оскільки вказане кримінальне провадження було виділено з кримінального провадження №12015250000000518 та 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.3 ст.307 КК України.
Посилається на те, що судами не надано належної оцінки послідовним показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України і є незаконною, оскільки в ній не надано належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі прокурора.
Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження не враховано правових позицій Верховного Суду, викладених у ряді постанов.
Також прокурор вказує про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні судами закону, який підлягав застосуванню, а саме положень ч.3 ст.307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та виправдано її у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 рокувирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Як установлено судами, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася у незаконному придбанні за не встановлених слідством обставин та умисному, незаконному, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, зберіганні за місцем свого проживання для подальшого збуту наркозалежним жителям Уманського району Черкаської області опію ацетильованого загальною масою 16,3917 г, що є особливо великим розміром, за таких обставин.
Так, 10 лютого 2016 року в період часу з 17:45 до 18:29 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 в жіночій сумочці, яка належить останній, працівниками поліції виявлено та вилучено 2 пляшки з полімерного матеріалу з рідиною коричневого кольору, яка згідно з висновками експерта від 11 лютого 2016 року № 2/202 та від 11 лютого 2016 року № 2/201 містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований загальною масою 16,3917 г, який відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188, є особливо великим розміром.
Крім того, цим же вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона незаконно придбала та зберігала для власних потреб наркотичні засоби без мети збуту за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1 . У цій частині вирок суду в апеляційному порядку не було оскаржено.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримав, захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року прокурор оскаржує вказане судове рішення тільки в частині виправдання ОСОБА_1, рішення апеляційної інстанції в частині її засудження за ч.1 ст.309 КК України не оскаржено.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.