Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 686/32426/19
провадження № 61-16967св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_3, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з відповідачкою є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зареєстрованому шлюбі вони не перебували, однією сім`єю ніколи не проживали, спільного побуту не вели. З самого народження дитина постійно проживає разом з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Він проживав і на даний час проживає окремо від ОСОБА_2 та їх спільного сина у квартирі АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що ОСОБА_2 перешкоджає йому спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, систематично ухиляється від виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 листопада 2017 року, яким встановлено порядок його участі у вихованні дитини. ОСОБА_2 розповідає сину неправдиву негативну інформацію щодо нього, перешкоджає спілкуванню з дитиною, психологічно впливаючи на сина, що порушує його право, як батька дитини, брати участь у вихованні сина, обмежує дитину у праві бачитись та спілкуватися з батьком, що не відповідає найкращим інтересам дитини. Проживання сина разом з ОСОБА_2 перешкоджає нормальному розвитку дитини, оскільки виховання, яке забезпечує мати, здійснюється не в інтересах сина ОСОБА_4 . Відповідачка переслідує єдину мету - ізолювати сина від контактів з батьком будь-якими методами нехтуючи правами та законними інтересами як дитини так і батька. В той же час ОСОБА_2 схильна до протиправної поведінки, син ОСОБА_4 періодично стає свідком вчинення своєю матір`ю правопорушень. Відповідачка розповідає дитині про підробку нею документів, безкарність її поведінки, про безсилість батька, органів державної влади (поліції, виконавчої служби), соціальної служби у боротьбі з її зухвалою поведінкою. Своїми діями ОСОБА_2 демонструє вседозволеність та безкарність, подає негативний приклад малолітній дитині, вчить, що закони можна порушувати, а рішення суду не виконувати.
Крім того, ОСОБА_2 хворіє астено-невротичним синдромом, що супроводжується хронічним стресом та депресивними розладами. Ця обставина свідчить про те, що середовище, в якому зараз перебуває дитина, негативно впливає на її духовний та моральний розвиток, психоемоційний стан в цілому. Постійна роздратованість відповідачки негативно впливає на стан здоров`я сина та може спричинити виникнення у нього депресивного стану. Захворювання матері може призвести до формування у дитини неправильного уявлення про нормальну поведінку людини, де роздратованість та депресія є звичайним психічним станом людини, а невдоволеність є невід`ємною частиною життя. ОСОБА_2 має борги, що ставить під сумнів можливість забезпечення дитини матеріально усім необхідним для її нормального розвитку.
В той же час він, як батько дитини, має можливість створити усі умови для нормального проживання, розвитку, виховання та підтримання благополуччя сина. Він є здоровою та працездатною особою та не чинитиме жодних перешкод для спілкування матері з сином, сприятиме тому, щоб дитина не була позбавлена піклування матері.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання дитини разом з ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, ураховуючи інтереси дитини, яка прихильна до матері та не бажає спілкуватися з батьком, визначення місця проживання сина з батьком не сприятиме його повноцінному розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, а відтак не буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, або ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
10 грудня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому третя особа просить суд касаційну скаргу позивача задовольнити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 листопада 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Малолітній ОСОБА_4 від народження проживає з матір`ю, що визнано сторонами.
Сторони належним чином забезпечені житлом.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2018 року, в справі № 686/14512/17 зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 порядок участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення наступного відповідного графіку спілкування.
Державними виконавцями Першого відділу ДВС м. Хмельницького ГТУЮ в Хмельницькій області проводилося примусове виконання виконавчого листа № 686/14512/17, виданого на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду в Хмельницькій області від 17 листопада 2017 року. В процесі виконання виконавчих листів за місцем виконання було складено акти державного виконавця, згідно яких 30 березня 2018 року двері квартири ніхто не відкрив, телефоном ОСОБА_2 повідомила, що не вдома та зобов`язалася надати дитину 02 квітня 18 року; 02 квітня 2018 року двері квартири не відкрили та дитину не надали; 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_4, який відмовився залишитися на одинці з батьком; 25 січня 2019 року був присутнім тільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з`явилася; 22 березня 2019 року ОСОБА_1 на зустріч не з`явився; 12 квітня 2019 року стягувач з`явився, боржник не з`явилася; 11 жовтня 2019 року з`явились стягувач та боржник, малолітній ОСОБА_4 спілкуватися з батьком відмовився.
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 31 травня 2019 року, 11 березня 2020 року, проведеного Другим та Першим відділом ДВС м. Хмельницький згідно судового наказу № 686/23353/17 від 08 грудня 2017 року, виданого Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 01 березня 2020 року наявна переплата у розмірі 6 066,25 грн.
Згідно довідок ГУ Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 26 грудня 2017 року № 10691/10, від 16 січня 2018 року № 2-65, ОСОБА_2, ОСОБА_1 зареєстровані як фізичні особи-підприємці та отримують регулярний дохід.
ОСОБА_1 з квітня 2019 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області (м. Хмельницький) і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої становить 2 549,06 грн на місяць.
Доказів зловживання сторін спиртними напоями або наркотичними засобами матеріали справи не містять.
27 квітня 2020 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради надав висновок, відповідно до якого слід вважати недоцільним визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 . При цьому було попередньо проведено бесіду із ОСОБА_4, який повідомив, що бажає проживати з матір`ю, любить її, а батько зі слів хлопчика, її ображає.
В судовому засіданні у суді першої інстанції малолітній ОСОБА_4 пояснив суду, що бажає проживати з матір`ю, яка про нього турбується. З батьком проживати категорично відмовився.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права