Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 370/1228/19
провадження № 61-9093св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевський Володимир Степанович,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,
від 12 березня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевський В. С.
З урахуванням змін та доповнень позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після смерті матері ОСОБА_4, вона із своєю сестрою ОСОБА_2, успадкували в рівних частках житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Спадкуванню підлягала також земельна ділянка площею 0,50 га (0,25 га для будівництва і обслуговування будинку і 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (пізніше для ведення особистого підсобного господарства). Однак ОСОБА_2, без відома позивача, одноособово приватизувала всю земельну ділянку, чим порушила права ОСОБА_1 як власника частини житлового будинку, на якій він розміщений.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 370/251/15 було визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області № 2 від 18 січня 2002 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку та безоплатної передачі у власність
ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,482 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0,232 га для ведення особистого підсобного господарства. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії І-КВ № 055069
від 19 червня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2, та скасовано його державну реєстрацію.
Однак ОСОБА_2, 16 червня 2016 року під час розгляду справи
№ 370/251/15, , всупереч приписів статті 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), статей 203, 215 Цивільного кодексу України (ЦК - України), на підставі державного акту, визнаного згодом недійсним, відчужила частину спірної земельної ділянки на користь свого сина ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з врахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу
№ 1217 від 16 червня 2016 року земельної ділянки площею 0,232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781501:01:014:0051, розташованої по АДРЕСА_1, запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15009320 від 16 червня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 жовтня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 370/251/15 не встановлено порушення прав позивача на земельну ділянку площею
0,232 га для ведення особистого селянського господарства, яка є предметом оспорюваного правочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу № 1217 від 16 червня 2016 року земельної ділянки площею 0,232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222278781501:01:014:0051, яка розташована по
АДРЕСА_1 , запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15009320 від 16 червня 2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що приватизація всієї земельної ділянки площею 0,482 га одноосібно
ОСОБА_5 є порушенням прав ОСОБА_1 як власника 1/2 частини житлового будинку, а укладений договір щодо відчуження частини цієї земельної ділянки суперечить приписам статті 203 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2020 року,
ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі № 370/1228/19 та витребувано її матеріали з Макарівського районного суду Київської області.
У серпні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_3 зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує, що рішенням Апеляційного суду Київської області
від 17 листопада 2016 року у справі № 370/251/15 не було встановлено порушення прав позивача на земельну ділянку площею 0,232 га для ведення особистого селянського господарства (пізніше для ведення особистого підсобного господарства).
Зауважує, що позивач не надала доказів на підтвердження тієї обставини, що право власності чи користування спірною земельною ділянкою входило до спадкової маси після смерті ОСОБА_6, як і не надано доказів щодо розташування будівель чи споруд, які належать позивачу, на цій земельній ділянці.
Вважає, що позивачем помилково зазначено, що спадкуванню підлягала земельна ділянка площею 0,50 га (0,25 га для будівництва і обслуговування будинку і 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (пізніше для ведення особистого підсобного господарства), оскільки така земельна ділянка не була приватизована спадкодавцем.
Стверджує, що оспорюваний правочин не може бути визнаний недійсним, оскільки на момент його укладення виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку був чинним.
Звертає увагу на відсутність доказів закріплення спірної земельної ділянки біля житлового будинку по АДРЕСА_1 за спадкодавцем.
Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1,
в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що приватизація всієї земельної ділянки площею 0,482 га одноосібно ОСОБА_2 є порушенням її прав як власника 1/2 частини житлового будинку.
Вважає, що оспорюваний договір був укладений з метою уникнення поділу земельної ділянки між спадкоємцями.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір сторін - ОСОБА_4, після смерті якої позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 успадкували в рівних частках житловий будинок з надвірними будівлями по
АДРЕСА_1 .
Згідно виписки із погосподарської книги біля житлового будинку за померлою ОСОБА_4 рахувалась земельна ділянка площею 0,50 га, з яких 0,25 га під будівлями для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і 0,25 га для ведення особистого селянського господарства. Згідно із точними обмірами Макарівського РЗБК на місцевості з врахуванням існуючих меж і прилеглих земельних ділянок в наявності за адресою: АДРЕСА_1, є 0,482 га землі (0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,232 га для ведення особистого селянського господарства).
Рішенням виконавчого комітету Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області № 2 від 18 січня 2002 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право власності на земельну ділянку, та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,482 га, з яких: 0,250 га для обслуговування житлового будинку, 0,232 га для ведення особистого підсобного господарства.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт серії І-КВ № 055069 від 19 червня 2002 року на право приватної власності на земельну ділянку.
16 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,232 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3222278781501:01:014:0051, по АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В. С., запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15009320
від 16 червня 2016 року.
Згідно вказаного договору, що ОСОБА_2 є власником відчужуваної земельної ділянки на підставі державного акту серії І-КВ № 055069
від 19 червня 2002 року.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, в справі № 370/251/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування його державної реєстрації, скасування рішення ради, - визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області № 2 від 18 січня
2002 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,482 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0,232 га для ведення особистого підсобного господарства. Також вказаним судовим рішенням визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії І-КВ № 055069
від 19 червня 2002 року та скасовано його державну реєстрацію.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).