ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 127/11564/19
провадження № 61-15846св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Сервіс",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2019 року в складі судді Федчишена С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року в складі колегії суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Авто Просто", ТОВ "АТ Сервіс" та просив визнати недійсними з моменту укладення договір фінансових послуг № 801239 від 19 лютого 2019 року з додатками № 1, № 2, укладений позивачем з ТОВ "Авто Просто", стягнувши з відповідача кошти, сплачені на виконання умов договору в розмірі 125 462 грн, та договір доручення № 801239 від 19 лютого 2019 року, укладений позивачем з ТОВ "АТ Сервіс", стягнувши з відповідача кошти, сплачені на виконання умов договору, в розмірі 31 212,48 грн.
Позов мотивований тим, що 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" уклали договір № 801239, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему "Автофонд". Договір укладений шляхом підписання сторонами договору та додатків № 1 і № 2, які є невід`ємною частиною договору.
Того ж дня ОСОБА_1 та ТОВ "АТ Сервіс" уклали договір доручення № 801239, предметом якого є уповноваження позивачем повіреного (ТОВ "АТ Сервіс") на сплату винагороди ТОВ "Авто Просто" в сумі 31 212,48 грн за рахунок довірителя, який є взаємопов`язаним з договором надання фінансових послуг та укладеним з метою його виконання.
Метою підписання договорів від 19 лютого 2019 року позивач уважав отримання ним автомобіля марки/моделі КІА Sportagе згідно з додатком № 1, вартість якого складала 650 260 грн.
Указує, що оспорені договори укладені під впливом обману, оскільки він отримав не чітку й неправдиву інформацію щодо предмета договору, умов його виконання та порядку розрахунків. Зазначає, що ознайомлювався зі змістом договорів, проте в повному обсязі не зрозумів їх зміст.
Зазначає, що дії ТОВ "Авто Просто" містять ознаки нечесної підприємницької практики, визначені статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вводять в оману пересічного споживача послуг.
Позивач уважає, що оспорюваний договір про надання фінансових послуг містить істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін. Зокрема, договором встановлено жорсткі обов`язки споживача (позивача), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача, оскільки останній не несе будь-якої відповідальності за невиконання умов договору.
Так, у випадку розірвання договору за ініціативою учасника йому повертаються лише періодичні платежі, сплачені за договором, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення, тобто не підлягають поверненню вступний внесок, внески в оплату послуг і страхові внески.
Несправедливими, на думку позивача, є умови договору про визначення ціни товару на момент отримання товару останнім членом групи та надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Указував, що договір не містить істотних умов щодо строку припинення його дії, а також щодо терміну отримання споживачем товару (атомобіля).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що своїм підписом у договорі про надання фінансових послуг позивач засвідчив факт ознайомлення та згоду з умовами договору, які йому зрозумілі; фінансова послуга, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав`язування з боку відповідача; ТОВ "Авто Просто" мало відповідну ліцензію на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Суд установив, що предметом оспорюваного договору є не купівля-продаж автомобіля, а надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему "Автофонд", у зв`язку з чим договір містить усі необхідні істотні умови, а доводи позивача про нечесну підприємницьку практику відповідача не заслуговують на увагу.
Виходячи з порівняльного аналізу прав та обов`язків сторін за укладеним договором, суд не вважав більш жорсткими обов`язки позивача по відношенню до обов`язків ТОВ "Авто Просто", а тому дійшов висновку, що умови договору не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.
Позовна вимога про визнання недійсним договору доручення залишена без задоволення у зв`язку з ненаведенням позивачем передбачених статтею 203 ЦК України підстав для визнання його недійсним.
Позовні вимоги про стягнення коштів, сплачених позивачем на виконання умов договорів, залишені без задоволення як похідні від вирішених судом вимог щодо недійсності правочинів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ТОВ "Авто Просто" ознак нечесної підприємницької практики та невстановлення укладеними договорами істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що умови договору про надання фінансових послуг та додатки до нього містять детальний опис послуг, що надаються ТОВ "Авто Просто", із визначенням поточної ціни автомобіля та інших платежів, порядку зміни ціни, вибір марки та моделі автомобіля і процедури його отримання. Виходячи з принципу свободи договору, позивач на власний розсуд міг приймати або не приймати відповідні умови.
Апеляційний суд зазначив, що договір доручення має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з умов договору фінансових послуг, а тому відсутність підстав для визнання недійсним основного договору має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору доручення, який згідно встановлених судом першої інстанції обставин укладений відповідно до чинного законодавства.
Аргументи учасників справи
22 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухваливши нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Окрім доводів, викладених у позовній заяві, яким на його думку суди не надали належної правової оцінки, посилається на неврахування судами правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18), щодо оцінки умов угод, укладених фізичними особами з ТОВ "Авто Просто".
У вересні 2019 року відповідачі подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
ТОВ "Авто Просто" зазначає, що суди дійшли правильного висновку про нездійснення відповідачем нечесної підприємницької практики. Вказує, що умови договору про надання фінансових послуг не створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін. Наполягає, що позивач був обізнаний про істотні умови договору та його предмет, у зв`язку з чим підстав для визнання його недійсним немає.
ТОВ "АТ Сервіс" зазначає, що товариство діяло в чіткій відповідності до договірних умов, перерахувавши за договором доручення після формування групи, до якої включено позивача, винагороду на рахунок ТОВ "Авто Просто".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" уклали договір № 801239, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему "Автофонд". Договір укладено шляхом підписання сторонами договору та додатків № 1 і № 2, які є невід`ємною частиною договору.
У додатку №1 до договору зазначено марку автомобіля - "КІА", модель - "Sportage", поточна ціна, дійсна на день укладення договору, - 650 260 грн, винагорода за послуги, пов`язані з включенням договору до системи Автофонд та формування групи - 4% + ПДВ (31 212,48 грн), розмір періодичного платежу - 0,8333%, щомісячна винагорода - 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику - 3,00% + ПДВ.
В додатку №2 до договору зазначено, що учасник, який протягом строку дії договору належним чином та у встановлений строк виконав усі свої зобов`язання зі сплати періодичних платежів разом зі щомісячною винагородою товариства, має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового внеску.
Згідно довідки про ознайомлення учасника групи з внутрішніми правилами, підписаної ОСОБА_1, позивач ознайомлений з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування активів для придбання товарів у групах ТОВ "Авто Просто", а терміни, визначення та умови правил йому зрозумілі.
На виконання умов договору згідно платіжних документів ОСОБА_1 вніс на рахунок ТОВ "Авто Просто" кошти на загальну суму 125 462 грн.
19 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ "АТ Сервіс" уклали договір доручення № 801239, за умовами якого довіритель (позивач) уповноважив повіреного (ТОВ "АТ Сервіс") сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ "Авто Просто" в розмірі 31 212,48 грн, отриману повіреним від довірителя. Обов`язок довірителя по сплаті винагороди ТОВ "Авто Просто" виникає після повідомлення довірителю номера групи, до якої він належить, та дати створення групи.
На виконання договору доручення ОСОБА_1 19 лютого 2019 року сплатив ТОВ "АТ Сервіс" кошти в сумі 31 212,48 грн.
12 квітня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ "Авто Просто" та ТОВ "АТ Сервіс" претензію з пропозицією повернути сплачені ним кошти, оскільки свої договірні зобов`язання він виконав, проте бажаного автомобіля не отримав. Відомостей про отримання відповідачами даної претензії та надання на неї відповіді матеріали справи не містять.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), є фінансовою послугою.