ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 921/387/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Тернополі,
представник позивача - Кічула В.М., адвокат (довіреність від 01.12.2020 № 0024700/27575-20),
відповідач - приватне підприємство "Продекспорт",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Тернополі,
на рішення господарського суду Тернопільської області від 22.04.2019 (головуючий суддя Стадник М.С.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (головуючий Кордюк Г.Т., судді: Кравчук Н.М. і Плотніцький Б.Д.)
у справі № 921/387/18
за позовом акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Тернополі (далі - Банк)
до приватного підприємства "Продекспорт" (далі - Підприємство)
про стягнення 69 765 816,82 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Банк звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Підприємства 69 765 816,82 грн заборгованості за кредитним договором від 06.09.2006 № 6606К44 (далі - Кредитний договір), з яких: 27 074 664,72 грн - несплачені відсотки, 6 000 365,35 грн - комісія за управління кредитом (0,3%), 84 000,00 грн - комісія за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), 5 002 261,59 грн - 3% річних за прострочення сплати основного боргу, 2 667 739,23 грн - 3% річних за прострочення сплати процентів, 446 920,09 грн - 3% річних за прострочення сплати комісії, 16 972 462,20 грн - втрати від інфляції за прострочення сплати основного боргу, 9 378 682,25 грн - втрати від інфляції за прострочення сплати процентів, 1 223 319,36 грн - втрати від інфляції за прострочення сплати комісії, нараховані за період з 01.10.2015 по 31.08.2018; 746 362,91 грн - пеня за прострочення сплати процентів, 166 705,39 грн - пеня за прострочену комісію (0,3%), 2 333,73 грн - пеня за прострочену комісію (фіксована сума), нараховані за період з 01.11.2017 по 31.08.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов Кредитного договору в частині погашення кредиту та сплати відповідних платежів за користування кредитом, що встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3, яким задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з Підприємства заборгованість за Кредитним договором, яку нараховано Банком станом на 17.10.2013. Вказане рішення Підприємством не виконане в повному обсязі, заборгованість за Кредитним договором не погашена, тому Банком за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 нараховані відсотки за користування кредитом, комісії за управління кредитом та 3% річних, втрати від інфляції і пеня за прострочення сплати основного боргу, процентів та комісій.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, положення абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Якщо за рішенням суду стягнуто заборгованість чи звернено стягнення на предмет застави на заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, оскільки звернення з позовом про стягнення повної суми кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору;
- згідно з умовами Кредитного договору, з врахуванням додаткових угод, які є невід`ємною його частиною, кінцевий термін (строк) кредитування позичальника встановлений до 30.04.2013; інші термін кредитування, порядок та строки повернення суми кредиту поза межами терміну кредитування сторонами не встановлювалися;
- у зв`язку із спливом терміну (строку) кредитування (30.04.2013) та з неповерненням Підприємством у встановлений договором термін (строк) суми кредиту, відсотків та інших платежів 16.07.2013 Банк звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитними договорами: від 19.07.2006 № 6606К35, від 27.07.2006 № 6606К38, від 06.09.2006 № 6606К44, від 05.11.2007 № 6607К23, від 01.06.2009 № 6609К5, від 01.07.2009 № 6609К9, від 13.07.2005 № 18105К15/2102, від 13.07.2005 № 6605К48 та договорами поруки від 13.07.2005 № 18105Р1, від 13.07.2005 №6605Р8. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3, яке набрало законної сили 15.11.2013, позов банку задоволено та вирішено стягнути 197 504 593,91 грн;
- заявлені до стягнення за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 за прострочення сплати основного боргу (57 146 337,36 грн): 5 002 261,59 грн 3% річних та 16 972 462,20 грн інфляційних втрат є необґрунтованими, оскільки, заявляючи у цій частині вимоги, Банк має довести суму позики, яка стягнута рішенням суду в іншій справі, але не повернута йому станом на дату звернення до суду з даним позовом, на яку ним нарахувано 3% річних та інфляційні втрати. Однак з наданих Банком матеріалів виконавчого провадження неможливо встановити, в якій частині виконано рішення суду у справі № 921/730/13-г/3, а з матеріалів справи вбачається, що Банк самостійно розподіляв платежі в рахунок погашення боргу по процентах, комісіях, інших платежах, неправомірно нараховував відсотки після дати прийняття рішення у справі № 921/730/13-г/3 та поза межами строку кредитування і за рахунок коштів, які надходили від Підприємства, Банк покрив нараховані поточні платежі після прийняття рішення у вказаній справі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також на те, що судами ухвалені рішення без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, та на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована таким:
- суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 щодо застосування статей 625, 1048, 1050 ЦК України у подібних правовідносинах;
- необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 № 310/11534/13-ц щодо застосування статей 625, 1050 ЦК України.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційне провадження, яке відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Також Підприємство подало клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено Верховним Судом у зв`язку з його необґрунтованістю та враховуючи, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Банку, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 06.09.2006 Банком та Підприємством (Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 5 500 000,00 доларів США під 11% річних з кінцевим терміном погашення кредиту 06.09.2011.
У подальшому між сторонами було підписано низку додаткових угод до Кредитного договору.
Зокрема, додатковими угодами від 28.02.2007 № 6606K44-1, від 27.06.2007 № 6606K44-2, від 01.08.2007 № 6606K44-4, від 05.10.2007 № 6606K44-5, від 11.12.2007 № 6606K44-6, від 01.07.2008 № 6606K44-7, від 07.10.2008 № 6606K44-8, від 05.01.2009 № 6606K44-10, від 06.05.2009 № 6606K44-13, від 24.07.2009 № 6606K44-14, від 19.01.2010 № 6606K44-19 змінено валюту кредитування, ліміт кредиту, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів, строк погашення кредиту: валюта - швейцарські франки та євро; ліміт кредитної лінії: для заборгованості у швейцарських франках у сумі, еквівалентній 5 500 000,00 доларів США, для заборгованості у євро - у сумі, еквівалентній 1 028 000,00 доларів США, а згідно з додатковою угодою від 11.12.2007 № 6606K44-6: 6 588 293,53 (для заборгованості у швейцарських франках) та 648 731,42 (для заборгованості у євро); процентна ставка за кредитом у швейцарських франках - 9,5% річних з 01.08.2007 до 30.06.2008, 10,5% річних з 01.07.2008 по 30.06.2009, 14,5% річних з 01.10.2008 по 30.06.2009, 12% річних з 01.07.2009 по 30.06.2010; процентна ставка за кредитом у євро - 11,25% річних, з 01.10.2008 15,25% річних, з 01.01.2010 по 30.06.2010 6,6% річних, з 01.07.2010 та до кінця терміну дії Кредитного договору - 15,25% річних; кінцевий термін погашення кредиту - 06.09.2012.
Додатковими угодами від 05.02.2010 № 6606K44-20, від 22.07.2010 № 6606K44-22, від 27.12.2011 № 6606K44-25 змінено валюту кредиту: на період 05.02.2010 євро, долари США та швейцарські франки, на період з 06.02.2010 та до кінця терміну дії Кредитного договору - євро та долари США; встановлено ліміт кредитної лінії для заборгованості у євро 648 731,42; для заборгованості у швейцарських франках у сумі еквівалентній 6 583 293,53; для заборгованості у доларах США- у сумі, еквівалентній 6 583 293,53 по відповідному крос-курсу на дату проведення конверсії, а згідно з додатковою угодою від 08.02.2010 № 6606K44-21: 648 731,42 (для заборгованості у євро) та 6 269 803,37 (для заборгованості у доларах США); змінено процентну ставку за кредитом: у євро - 6,6% річних з 01.07.2010 по 30.09.2010, 12% річних з - 01.10.2010 та до кінця терміну дії Кредитного договору; у доларах США - 8,1% річних з 01.07.2010 по 30.09.2010, 11% річних з 01.10.2010 та до кінця терміну дії Кредитного договору.
Додатковою угодою від 27.06.2012 № 6606К344-28 змінено кінцевий термін погашення кредиту до 30.09.2012, а додатковою угодою від 28.09.2012 № 6606К44-29 - до 30.04.2013.
Додатковою угодою від 26.10.2012 № 6606K44-30 встановлено ліміт кредитної лінії для заборгованості у євро 648 731,42; для заборгованості у доларах США 6 269 803,37, при цьому сума заборгованості у гривневому еквіваленті не може перевищувати 60 940 055,97 грн.
Додатковою угодою від 17.10.2013 № 6606К44-32 змінено валюту кредиту на національну валюту України (гривню) та встановлено ліміт кредитної лінії 57 146 337,36 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 0,1% річних на період з 01.09.2013 по 30.11.2013, 16% річних на період з 01.12.2013, при цьому нового терміну погашення кредиту не встановлено; а також відкрито для позичальника рахунки: № НОМЕР_1 - прострочена заборгованість за кредитом та № НОМЕР_2 - рахунок для сплати процентів за користування кредитом, плат та інших платежів за Кредитним договором.
У зв`язку із спливом терміну (строку) кредитування (30.04.2013) та з неповерненням позичальником у встановлений договором термін (строк) суми кредиту, відсотків та інших платежів 16.07.2013 Банк звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитними договорами: від 19.07.2006 № 6606К35, від 27.07.2006 № 6606К38, від 06.09.2006 № 6606К44, від 05.11.2007 № 6607К23, від 01.06.2009 № 6609К5, від 01.07.2009 № 6609К9, від 13.07.2005 № 18105К15/2102, від 13.07.2005 № 6605К48 та договорами поруки від 13.07.2005 № 18105Р1, від 13.07.2005 № 6605Р8.
Зокрема, за Кредитним договором, який є предметом даного спору, Банком заявлено, згідно з розрахунками до позовної заяви станом на 01.07.2013 та станом на 17.10.2013, з врахуванням додаткової угоди від 17.10.2013: тіла кредиту у розмірі 57 146 337,36 грн, відсотки за кредитом у сумі 8 166 341,47 грн., сума несплаченої комісії за управління кредитом 771 330,63 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань 2 887 025,88 грн, комісії про зміну умов договору 600,00 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3, яке набрало законної сили 15.11.2013, позов Банку задоволено та вирішено стягнути 197 504 593,91 грн:
- з Підприємства та ЗАТ "Агропродукт" солідарно на користь Банку заборгованість за кредитними угодами від 13.07.2005 №1 8105К15/2102 та від 13.07.2005 № 6605К48, договорами поруки від 13.07.2005 № 18105Р1 та від 13.07.2005 № 6605Р8 - 41 003 252,65 грн заборгованості за кредитом; 5 426 712,21 грн заборгованості за несплаченими відсотками; 574 509,51 грн заборгованості за несплаченими комісіями; 1 353 420,28 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, всього - 48 357 894,65 грн;
- з Підприємства на користь Банку заборгованість за кредитними договорами від 19.07.2006 № 6606К35, від 27.07.2006 № 6606К38, від 06.09.2006 № 6606К44, від 05.11.2007 № 6607К23, від 01.06.2009 № 6609К5, від 01.07.2009 № 6609К9 - 124 807 829,86 грн заборгованості за кредитом; 16 288 803,93 грн заборгованості за несплаченими відсотками; 1 476 358,37 грн заборгованості за несплаченими комісіями; 6 573 707,10 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, всього - 149 146 699,26 грн.
На виконання вказаного рішення 15.11.2013 видано накази.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.11.2013 виконання рішення суду від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3 розстрочено згідно з графіком погашення у загальній сумі 197 504 593,91 грн невиконаного рішення станом на 28.11.2013: 25.12.2013 - 1 500 000,00 грн; 25.01.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.02.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.03.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.04.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.05.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.06.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.07.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.08.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.09.2014 - 1 500 000,00 грн; 25.10.2014 - 1 500 000,00 грн та 25.11.2014 - 181 004 593,90 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 виконання рішення від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3 розстрочено шляхом сплати залишку несплаченої заборгованості у сумі 181 004 593,91 грн. згідно з графіком: січень 2015 року - 5 100 000 грн; лютий 2015 року - 1 700 000 грн; березень 2015 року - 1 700 000 грн; квітень 2015 року - 1 700 000 грн; травень 2015 року - 1 700 000 грн; червень 2015 року - 1 700 000 грн; липень 2015 року - 1 700 000 грн; серпень 2015 року - 1 700 000 грн; - вересень 2015 року - 1 700 000 грн; до 25.10.2015 (включно) - 162 304 593,91 грн.
Ухвалою суду від 04.11.2016 визнано наказ від 15.11.2013 у справі № 921/730/13-г/3 [про солідарне стягнення заборгованості з Підприємства (позичальник) та ЗАТ "Агропродукт" (поручитель)] таким, що не підлягає виконанню, та видано накази на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення.
Проте, як стверджує Банк, зазначене рішення суду виконано не було.
З огляду на наведене Банк звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Підприємства відсотків, комісії за управління кредитом та комісії за внесення змін до Кредитного договору, нарахованих за період з 17.10.2013 по 30.09.2015, на загальну суму 11 513 307,10 грн. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.10.2018 у справі № 921/1018/15-г/7, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову Банку було відмовлено.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 599, 629 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судами встановлено, що, з врахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди від 28.09.2012 № 6606К44-29, кінцевим терміном погашення кредиту є 30.04.2013.
Водночас судами враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 навела висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.