ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 906/114/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області,
представник позивача - не з`явився,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро",
представник відповідача - Москалик В.В., адвокат (ордер від 08.12.2020 № 152337),
за участю прокуратури Житомирської області,
представник прокуратури - Косенко Д.В., прокурор (посвідчення від 08.07.2020 № 056654),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (головуючий Маціщук А.В., судді: Розізнана І.В. і Бучинська Г.Б.)
у справі № 906/114/20
за позовом Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - Рада)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" (далі - Товариство)
за участю прокуратури Житомирської області (далі - Прокуратура),
про стягнення 2 960 554,42 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Рада звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства за участю прокуратури Житомирської області про стягнення 2 960 554,42 грн, з яких 1 060 357,28 грн - заборгованість за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури селища Попільня від 12.09.2017 № 01 (далі - Договір), 504 439,54 грн - пеня і 1 395 757,60 грн - упущена вигода.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством порушено умови Договори в частині повної оплати пайової участі, у зв`язку з чим у Товариства виникла заборгованість, на яку Радою нараховано пеню, а недоотримані кошти у розмірі, на який збільшилась пайова участь Товариства у розвитку інфраструктури селища Попільня, Радою визначено як упущену вигоду.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.08.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до 25.11.2019, коли будівництво було закінчено і об`єкт зданий в експлуатацію, законодавчими актами Товариство як замовника об`єкта, що належить до будівель сільськогосподарського призначення, було звільнено від сплати пайової участі, тому позовні вимоги в частині стягнення 1 060 357,28 грн коштів пайової участі є безпідставними та не підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення з Товариства 504 439,54 грн пені та 1 395 757,60 грн упущеної вигоди є похідними від первісної позовної вимоги, тому також не підлягають задоволенню.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Ради 1 060 357,28 грн заборгованості та 64 847,29 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:
- правовідносини сторін виникли на підставі Договору, а згідно з пунктом 3.1 останнього він діє з моменту його підписання сторонами та до повного його виконання;
- Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не мають зворотної дії в часі і застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними (Законами) чинності. Відповідно, твердження Товариства та висновки суду першої інстанції про те, що на підставі вказаних Законів Товариство звільняється від обов`язку сплатити пайовий внесок в інфраструктуру населеного пункту, строк виконання якого визначений умовами Договору з 12.09.2017 до 04.11.2019 (за 15 днів до завершення будівництва), є помилковими;
- грошове зобов`язання юридичної особи, яке виникло на підставі договору, не є відповідальністю юридичної особи у розумінні статті 58 Конституції України;
- здійснивши перерахунок нарахованої Радою пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині саме у розмірі задоволених позовних вимог;
- відсутні правові підстави для стягнення упущеної вигоди.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та те, що апеляційним судом прийнято постанову без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, а рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2020 залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17 щодо застосування частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме дії закону в часі, у подібних правовідносинах та від 21.11.2019 у справі № 916/1773/18 щодо застосування пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів".
Прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.01.2021 № 29.3-02/138 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 906/114/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Товариства та думку прокурора, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 12.09.2017 Рада та Товариство (замовник будівництва) уклали Договір, предметом якого є визначення для замовника об`єкта "Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт. Попільня", що знаходиться за адресою: смт Попільня, вул. Залізнична, 117, розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Попільні, у відсотковому значенні - 8 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, відповідно до порядку залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури селища Попільні, затвердженого рішенням сесії селищної ради від 18.01.2013 № 29 та зазначеного у розрахунку величини пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури селища Попільні, що є частиною цього договору (із змінами від 27.01.2016 № 56).
Відповідно до пункту 2.2 Договору замовник зобов`язується перерахувати кошти пайової участі до цільового фонду соціально-економічного розвитку селища Попільні на рахунок селищного бюджету у розмірі 1 810 357,28 грн. Замовник має право здійснювати оплату частинами. Повна оплата коштів пайової участі за договором повинна бути здійснена не пізніше, як за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до введення об`єкта в експлуатацію.
Згідно з пунктом 3.1 Договору він діє з моменту його підписання сторонами та до повного його виконання.
Розділом 4 Договору передбачено, що у разі невиконання замовником будівництва умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури селища Попільня щодо перерахування в повному обсязі коштів Рада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку. Замовник у випадку несвоєчасної оплати внеску, передбаченого розділом 2 договору, сплачує пеню в розмірі 0,3 % за кожен день прострочення від суми договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору зміна та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише у письмовій формі та за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Договір підписаний сторонами.
Сертифікатом від 15.08.2018 серії ЖТ № 162182411912 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта [черги, окремого пускового комплексу Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня (перша черга); Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт Попільня, вул. Залізнична, 117; характер будівництва - нове будівництво; основні показники першої черги: площа забудови - 3 309,5 кв.м, площа забудови зерносховищ - 2 640,8 кв.м, площа силос - 147 кв.м, площа зерносушильного пункту - 51,4 кв.м, площа операторної - 46,4 кв.м] проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації.
Сертифікатом від 25.11.2019 серії ЖТ № 162193291203 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта - Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня (друга черга).
Отже, об`єкт зданий в експлуатацію 25.11.2019, що підтверджено Сертифікатом від 25.11.2019 серії ЖТ № 162193291203.
Товариство частково виконало умови Договору щодо оплати коштів пайової участі у загальному розмірі 7500 00,00 грн протягом вересня-грудня 2017 року та у червні-вересні 2018 року, що підтверджено квитанціями банку.
Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17 щодо застосування частини третьої статті 5 ЦК України, а саме дії закону в часі, у подібних правовідносинах та від 21.11.2019 у справі № 916/1773/18 щодо застосування пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах.
При цьому у справах:
- № 914/2650/17 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019) суди, розглядаючи позовні вимоги про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договору про пайову участь між товариством з обмеженою відповідальністю "Екскомбуд" та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції та стягнення пайового внеску у розмірі 2 077 275,00 грн, які обґрунтовані тим, що, незважаючи на завершення будівництва, договір щодо пайової участі в розвитку інфраструктури м. Львова відповідачем не було укладено, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачено, встановили, що у спірних правовідносинах замовник діяв добросовісно та не ухилявся від укладення договору, оскільки після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію замовник звернувся до органу місцевого самоврядування з листом щодо пайового внеску. На вказаний лист Департамент економічної політики Львівської міської ради надав відповідь, з посиланням на пункт 1.4.9 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, з якої вбачається що у забудовника відсутній обов`язок щодо сплати пайового внеску;
- № 916/1773/18 суди, розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 3 286 573,70 грн, у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання передбаченого законом обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, встановили, що з урахуванням положень пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" не виникло обов`язку брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту під час будівництва очисно-сушильного вузла з прив`язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній, що є об`єктом транспортної інфраструктури, а несплата останнім пайового внеску не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, що, у свою чергу, виключає склад цивільного правопорушення, а, отже, і відповідальність суб`єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).
Тобто у справах № 914/2650/17 та № 916/1773/18 судами встановлено відсутність укладеного між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а у справі, яка розглядається (№ 906/114/20), судами встановлено, що між сторонами було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного та часткове його виконання Товариством шляхом сплати відповідної суми коштів як пайової участі у розвитку інфраструктури селища Попільня.
Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).