ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 5023/10655/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі: Скаржника (представник Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева") - Бабка С.А. (дов. від 30.12.2020 № 569-13);
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева"
на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 (в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" в межах суми 200 000,00 грн) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Яризько В.О., суддя Савченко А.А.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор"
до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"
про стягнення коштів, -
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
1. У провадженні Господарського суду Харківської області розглядається справа №5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О. Малишева".
2. Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний та технічний центр "Ротор", м. Київ, 27.08.2019 звернулось до господарського суду Харківської області, з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Завод ім. Малишева", м. Харків, про стягнення безпідставно нарахованих коштів у розмірі 600000,00 грн.
2.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що кошти, перераховані позивачем на виконання умов Договору № 23/22Н-04-98/дп від 20.01.2004, не були використані відповідачем у зв`язку з тим, що вказаний договір було розірвано рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2017 по справі № 922/1281/17, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції.
У якості підстави для задоволення позовних вимог позивач вказує на статтю 1212 ЦК України, вважає, що оскільки підстава для набуття відповідачем грошових коштів у вказаному розмірі (договір №23/22Н-04-98/дп від 20.01.2004) відпала (договір розірвано), отже грошові кошти утримуються відповідачем безпідставно.
3. 20.01.2004 між Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" (далі - ДП "Завод ім. В.О. Малишева", виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" (далі - ТОВ "НДТЦ "Ротор", замовник) було укладено Договір № 23/22Н-04-98/дп (далі - Договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виготовити та передати у власність замовника продукцію в номенклатурі, цінах, кількості та в строки, визначені календарним планом, який є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти продукцію та сплатити її вартість.
13.06.2017 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/1281/17 позов задоволено. Розірвано договір № 23/22Н-04-98/дп від 20.01.2004, укладений між ТОВ "НДТЦ "Ротор" та ДП "Завод імені В.О. Малишева".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення суду від 17.10.2017 першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 922/1281/17 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі № 922/1281/17 залишено без змін
Судами встановлено, що відповідно до позовної заяви позивачем стверджується, що з рахунку ТОВ "НДТЦ "Ротор" на рахунок ДП "Завод імені В.О. Малишева" перераховано грошові кошти в загальній сумі 800 000 грн, а саме:
- 19.03.2004 в розмірі 200 000 грн з призначенням платежу : "Аванс за виготовлення траншейної машини договір 23/22Н-04-98 від 20.01.2004";
- 11.06.2004 в розмірі 10 000 грн з призначенням платежу : "Аванс за виготовлення траншейної машини договір 23/22Н-04-98 від 20.01.2004";
- 16.07.2004 в розмірі 190 000 грн з призначенням платежу : "Аванс за виготовлення траншейної машини договір 23/22Н-04-98 від 20.01.2004";
- 24.12.2008 в розмірі 200 000 грн з призначенням платежу "часткова оплати за виготовлення машини МП згідно з рах 397Н від 15.12.2008";
- 26.12.2008 в розмірі 200 000 грн з призначенням платежу "часткова оплати за виготовлення машини МП згідно з рах 397Н від 15.12.2008".
Перерахування коштів підтверджується банківськими виписками по рахунках ТОВ НДТЦ "Ротор".
Постановою Господарського суду м. Києва від 13.11.2013 по справі № 5011-28/10974-2012 ТОВ НДТЦ "Ротор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ронського Р.М. В подальшому ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2015 по справі № 5011-28/10974-2012 призначено ліквідатором ТОВ НДТЦ "Ротор" арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.
Позивач вказує у позовній заяві про те, що в межах іншої справи № 922/465/19 позивачем заявлено до стягнення 200 000 грн, які були перераховані 19.03.2004 року, тому у справі № 922/2770/19 заявлені вимоги стосуються перерахованих ТОВ "НДТЦ "Ротор" на рахунок ДП "Завод імені В.О. Малишева" : 11.06.2004 10 000 грн; 16.07.2004 190 000 грн; 24.12.2008 - 200 000 грн; 26.12.2008 - 200 000 грн.
Зважаючи на те, що у платежах 24.12.2008 року 200 000 грн та 26.12.2008 року 200 000 грн відсутні посилання на договір № 23/22Н-04-98 від 20.01.2004, а є лише посилання на рахунки, суд встановив, що інших договірних відносини, окрім договору № 23/22Н-04-98 від 20.01.2004, ТОВ "НДТЦ "Ротор з ДП "Завод імені В.О. Малишева" не мали.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11 (922/2770/19) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Яризько В.О., суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на користь ТОВ Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" 200 000,00 грн. та 3000 грн. судового збору за звернення з позовом у даній справі. В іншій частині вимог відмовлено.
4.1 Судове рішення мотивовано тим, що до моменту розірвання договору виконавцем ДП "Завод імені В.О. Малишева" частково виконані зобов`язання за договором, а саме щодо виготовлення "машины МТ" на суму 400 000 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи додатком № 2 до додаткової угоди № 6 до договору №23/22Н-04-98дп від 20.01.2004 (а.с. 25 т. 1 зворотній бік аркуша), у якому відображено, що виготовлення "машины МТ" виконано на суму 400 000, що складає 50% від її вартості.
Крім того, факт виконання ДП "Завод імені В.О. Малишева" робіт за договором №23/22Н-04-98дп від 20.01.2004 на суму 400 000 грн до моменту його розірвання встановлено судовими рішеннями під час розгляду вимог про розірвання договору, так, у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 922/1281/17 (4 аркуш постанови) встановлено, що "аванс за виготовлення машины МТ (50% від вартості) замовником виконано в сумі 400 000 грн."
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 200 000 грн (600 000 - 400 000 (які виконані до моменту розірвання договору).
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" задоволено.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь ТОВ Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 1 код ЄДРПОУ 19499574) 400 000,00 грн.
В задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь ТОВ Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 1 код ЄДРПОУ 19499574) 6000,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 9000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручено господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
5.1. У наведеній постанові суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з умовами договору №23/22Н-04-98дп від 20.01.2004 замовник (ТОВ "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор") доручив виконавцю (ДП "Завод ім. В.О. Малишева"), а виконавець зобов`язався виготовити та передати у власність замовника продукцію в номенклатурі, цінах та в строки визначені календарним планом.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що днем закінчення виконавцем своїх обов`язків по договору є дата підписання акту приймання-здачі продукції.
Згідно п. 2.7. Договору погоджено сторонами, що днем виконання обов`язків Виконавцем по договору є дата прийому машини генеральним замовником на трасі діючого трубопроводу.
Апеляційний господарський суд встановив, що у матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами акт приймання-передавання продукції. Представником ДП "Завод ім. В.О. Малишева" в судовому засіданні зазначено, що факт виконання робіт підтверджується лише додатком №2 до додаткової угоди №6 до договору №23/22Н-04-98дп від 20.01.2004.
Відтак, суд другої інстанції дійшов до висновку, що факт виконання робіт а також факт передачі виготовленої машини позивачу не підтверджено належними та допустимим доказами.
Крім того, суд другої інстанції зазначив, що рішеннями судів у справі №922/1281/17 не було встановлено факту виконання зобов`язань відповідача, що є ключовим при дослідженні обставин стягнення/не стягнення виконаного за розірваним договором, а апеляційним судом у постанові від 17.10.2017 у справі №922/1281/17 встановлено лише виконання авансу за виготовлення машини траншейної 50 %. тобто сплату коштів Позивачем в сумі 400 000 грн (водночас факт виконання робіт у відповідному обсязі не встановлювався та не досліджувався, як і не було встановлено факту передачі у власність Позивача результату виконаної роботи).
Натомість, у вказаній постанові від 17.10.2017 у справі №922/1281/17 зазначено, що: "Крім того, відсутність будь-яких документів, які б засвідчували передачу відповідачем позивачу товарно-матеріальних цінностей по Договору №23/22Н-04-98дп від 20.01.2004 та сплату коштів свідчить про те, що право власності на матеріальні цінності по цьому Договору до ТОВ "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор", м. Київ не переходило.
Вказаним у сукупності апеляційним господарським судом спростовано твердження Відповідача про те, що машина траншейна - МТ (незавершене виробництво) є майном банкрута - ТОВ "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор", що також свідчить про помилковість висновків суду у цій справі.
Апеляційний господарський суд встановив помилковість висновку суду першої інстанції щодо встановлення факту виконання ДП "Завод імені В.О. Малишева" робіт за договором № 23/22Н-04-98дп від 20.01.2004 на суму 400 000 грн до моменту його розірвання та неправомірність відмови в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 400 000 грн. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" в частині стягнення з відповідача 400000,00 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Державне підприємство "Завод ім. В. О. Малишева" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою та просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 (в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" в межах суми 200 000,00 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №5023/10655/11, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в межах суми 400 000 грн, не передаючи справу на новий розгляд, розподілити судові витрати.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження скаржник зазначає п. З ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
7.1. Скаржником зазначено, що підставою для задоволення позову у даній справі суди першої та апеляційної інстанції зазначають ст. 1212 ЦК України у зв`язку із розірванням договору. Проте, суди при розгляді даної справи безпідставно не застосували ч. 4 ст. 653 ЦК України.
Отже, скаржник вважає, що у цих спірних правовідносинах виникає питання як застосовувати ч. 4 ст. 653 ЦК України до зобов`язань з договору, який розірвано, самостійно чи переважно над ст. 1212 ЦК України, яка з вищевказаних норм виключає іншу, адже при розірванні договору з припиненням договірного зобов`язання підстава не відпадає, а припиняє свою дію.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. ТОВ Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині та постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Провадження у Верховному Суді
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/10655/11 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.12.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 5023/10655/11 за касаційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 до 17 лютого 2021 року о 13:00 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 (в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" в межах суми 200 000,00 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №5023/10655/11 залишити без змін, з огляду на таке.
11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
13. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
14. Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
15. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
16. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
17. Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
18. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.