ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1001/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГПУ - Гребеник І.А. (прокурор),
позивача - не з`явився,
відповідача - Глинка Р.А. (адвокат), Красюк Н.І. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (судді: Желік М.Б. (головуючий), Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 (суддя Шкіндер Н.А.)
за позовом заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Долинської міської ради Івано-Франківської області
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Долинського нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз"
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 2 496 070,32 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Долинської міської ради Івано-Франківської області (долі - Рада, Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Долинського нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (далі ПАТ "Укрнафта", Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 2 496 070,32 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач використовує земельну ділянку територіальної громади Долинської міської ради площею 29,3876 га без правовстановлюючих документів, зокрема, без поновлення дії договору оренди землі, внаслідок чого, за період 01.01.2019 до 31.07.2019 бюджет міста не отримав 2 496 070,32 грн.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі №909/1001/19, позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 496 070,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Позивач як власник спірної земельної ділянки мав обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за її використання, однак не зміг їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
2.3. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва інтересів держави в суді в особі позивача.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням і постановою господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.
3.3. Також скаржник наголошує, що суди повно та всебічно не дослідили зібрані у справі докази.
3.4. Крім того, на думку скаржника, у даному випадку, необхідно відступити від висновку щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
3.5. Прокурор та Позивач у відзивах на касаційну скаргу заперечують проти її задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Предметом позову у даній справі є вимога Прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 496 070,32 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.
Необхідність захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Долина обґрунтована бездіяльністю Позивача, що полягає у невжитті самостійних заходів щодо стягнення заборгованості, незважаючи на ненадходження до місцевого бюджету значних коштів від оренди земельних ділянок територіальної громади міста.
4.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.4. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
4.5. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.6. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.7. Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
4.8. Водночас у розумінні положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
4.9. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
4.10. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
4.11. "Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
4.12."Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
4.13. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
4.14. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
4.15. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
4.16. Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернувся.
4.17. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.