ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 925/594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" - арбітражного керуючого Левченко Наталії Петрівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Тіса-опт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Левченко Наталії Петрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азімут"
про стягнення поворотної фінансової допомоги в розмірі 263 744,47 грн.
в межах справи № 925/594/18
за заявою Головного управління ДФС у Черкаській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Тіса-опт"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 відкрито провадженні у справі № 925/594/18 про банкрутство ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт", введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника Пшеничного С.М.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 боржника - ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Левченко Н.П.
У жовтні 2019 року ліквідатор ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" - арбітражний керуючий Левченко Н.П. в межах справи про банкрутство звернулась до господарського суду із заявою про стягнення з ТОВ "Азімут" на користь ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" поворотної фінансової допомоги в розмірі 263 744,47 грн., у т.ч. основний борг у сумі 166 895,19 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 21 512,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 75 336,49 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 у справі №925/594/18 (суддя Хабазня Ю.А.) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Левченко Н.П., задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Азімут" на користь ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" основний борг в розмірі 140 650,00 грн, 3% річних за користування коштами у розмірі 11,56 грн, а всього 140 661,56 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі №925/594/18 (колегія суддів: Грек Б.М., Копитова О.С., Демидова А.М.) рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 у справі №925/594/18 скасовано. У задоволенні позову ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" до ТОВ "Азімут" про стягнення боргу в сумі 166 895, 19 грн., 21 512, 79 грн. 3% річних за користування коштами, 75 336, 49 грн. інфляційних втрат, а всього 263 744, 47 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" - арбітражний керуючий Левченко Н.П. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 925/594/18 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 у справі № 925/594/18.
Підставами для подання касаційної скарги ліквідатором ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" зазначено п.1, 4 ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:
1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17 щодо правової презумпції сумнівності правочинів, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 924/1096/17, від 16.04.2018 у справі №906/408/17, від 30.10.2019 у справі № 916/139/18 щодо застосування ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1212 ЦК України;
2) порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо первинних документів, абз. 1 ч. 1 Постанови Правління НБУ № 210 від 06.06.2013 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", якою встановлено обмеження граничної суми розрахунків готівкою для підприємств (/підприємців між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 грн., п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004, в частині того, що платник відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу", ст. ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 16, 216, 1046, 1212 ЦК України, ст. ст. 74, 77, 79-81, 86, 91, 269, 277, 282 ГПК України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого-ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" Левченко Н.П. у справі № 925/594/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.09.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 касаційна скарга арбітражного керуючого-ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" Левченко Н.П. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 у справі № 925/594/18 була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №925/594/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого-ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" Левченко НП. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 у справі №925/594/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою арбітражного керуючого-ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" Левченко Н.П. у відкритому судовому засіданні на 13.01.2021 на 10 год. 30 хв.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 розгляд справи № 925/594/18 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" - арбітражного керуючого Левченко Н.П. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 відкладено на 10.02.2021 на 10 год. 00 хв.
Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
У судове засідання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.02.2021 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Клопотання ліквідатора ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" - арбітражного керуючого Левченко Н.П. про відкладення розгляду справи №925/594/18 з посиланням на неможливість прибути в судове засідання у зв`язку несприятливими погодними умовами та обмеженням руху транспорту на трасі Черкаси-Київ, колегією суддів залишене без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Левченко Н.П. (позивач) про стягнення з ТОВ "Азімут" (відповідач) основного боргу у сумі 166 895,19 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 21 512,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 75 336,49 грн., а всього 263 744,47 грн.
Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що в ході інвентаризації в межах ліквідаційної процедури ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт", за даними виписок АТ "КБ "Приватбанк" ліквідатором боржника встановлено, що з розрахункового рахунку ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" № НОМЕР_1 на користь ТОВ "Азімут" проведено перерахунок коштів в сумі 166 895, 19 грн., а саме:
- платіжним дорученням № 1086 від 27.04.2015 перераховано 140 650 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору від 27.04.2015, без ПДВ";
- платіжним дорученням № 1111 від 26.06.2015 перераховано 26 245,19 грн. з призначенням платежу: "повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №8 від 27.05.2015, без ПДВ".
Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Левченко Н.П. вважає, що оскільки за даними виписок обслуговуючих банків ТОВ "Азімут" не вчиняв платежів на користь ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" з призначенням у платіжних документах "поворотна фінансова допомога", отримані кошти в сумі 166 895, 19 грн. ТОВ "Азімут" на рахунок боржника не повернуті та є дебіторською заборгованістю ТОВ "Азімут" перед ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт".
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для перерахування боржником коштів у сумі 140 650 грн. та їх набуття ТОВ "Азімут" відсутні, а невиконання відповідачем вимоги боржника про повернення безпідставно набутого майна відповідно до ст. 1212 ЦК України та ст. 530 ЦК України є підставою для стягнення заявленої суми боргу у сумі 140 650 грн. у примусовому порядку.
При цьому, судом було встановлено відсутність доказів укладення договору від 27.04.2015 про надання ТОВ "ТК "Тіса-Опт" позики (поворотної фінансової допомоги) ТОВ "Азімут "в розмірі 140 650 грн., як і доказів фіксації факту вчинення обома сторонами правочину позики у кількох письмових документах.
Разом з тим, за висновком суду першої інстанції, виписка АТ "КБ "ПриватБанк" про рух коштів по рахунку ТОВ "ТК "Тіса-Опт" № НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 до 01.01.2019 (з записом щодо призначення платежу) не є доказом укладення договору позики від 27.04.2015, однак, вона є доказом перерахування коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів у сумі 26 245, 19 грн. та нарахованих на них інфляційних і процентів суд першої інстанції виходив з того, що обставини укладення договору позики від 27.05.2015 №8 на суму 26 245,19 грн., передачі коштів 29.05.2015 відповідачем перерахуванням їх на рахунок позивача згідно з платіжним дорученням №49 з призначенням платежу: "Поворотна фінансова допомога…", повернення коштів 26.06.2015 позивачем на рахунок відповідача на підставі платіжного доручення №1111 із призначенням платежу: "Повернення поворотної фінансової допомоги…" є доведеними належними доказами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано належної правової оцінки тому, що доводи та докази відповідача у своїй сукупності є більш вірогідними, в розумінні ст. 79 ГПК України, аніж доводи та докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, що є суперечливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Але з такими висновками апеляційного суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується, оскільки вони є їх передчасними, зроблені без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що фактичні дії сторін свідчать про те, що договори від 27.04.2015 і від 27.05.2015 були укладені та послався при цьому на ч. 2 ст.1051 ЦК України, згідно якої, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Разом з тим, при розгляді спору у даній справі суд апеляційної інстанції не врахував, що за приписами процесуального законодавства судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, які підлягають оцінці у їх сукупності, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності, допустимості, достовірності і вірогідності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).