ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/595/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України - Євглевської О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020
та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020
у справі № 910/595/20
за позовом фізичної особи-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича
до Держави Україна в особі: 1) Київського апеляційного суду; 2) Міністерства юстиції України; 3) Кабінету Міністрів України; 4) Державної казначейської служби України
про відшкодування майнової шкоди у розмірі 3 717 258,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
В січні 2020 року фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держави Україна в особі Київського апеляційного суду, Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України, у якій просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України 3 717 258,00 грн майнової шкоди, що складається з: 3 260 968,00 грн збитків, заподіяних індексом інфляції, та 45 290,00 грн 3% річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017.
В обґрунтування позову зазначено, що в межах розгляду справи № 370/1226/15-ц у порядку цивільного судочинства з фізичної особи ОСОБА_1. як боржника за цивільно-правовою угодою на користь фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. була стягнута заборгованість у загальному розмірі 12 542 189 грн, однак у зв`язку із незаконними діями держави в особі Апеляційного суду Київської області, що полягали в постановленні незаконних ухвал про закриття провадження та про скасування заходів забезпечення позову у справі №370/1226/15-ц фізичній особі-підприємцю Денисенку Б. М. були завдані збитки, заподіяні внаслідок інфляції та 3 % річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017, які він не зміг стягнути із боржника у зв`язку із невиконанням судового рішення у цивільній справі №370/1226/15-ц.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20 (суддя Трофименко Т. Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення неможливістю господарського суду в межах розгляду даного спору надавати оцінку процесуальним діям та рішенням Апеляційного суду Київської області по розгляду інших справ на предмет їх протиправності, що в свою чергу є обов`язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.
Господарський суд міста Києва при вирішенні спору виходив також із того, що заявлені до стягнення збитки від інфляції та 3 % річних не мають ознаки збитків, враховуючи, що підставою виникнення обов`язку щодо їх сплати є невиконання грошового зобов`язання контрагентом позивача, а не дії чи воля суду.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив про неналежність відповідачів у даній справі у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи даних про те, що Київський апеляційний суд є правонаступником Апеляційного суду Київської області, а відповідачі Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України не здійснювали жодних дій, спрямованих на завдання збитків позивачу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (колегія суддів: Алданова С. О., Мартюк А. І., Зубець Л. П.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20 залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду, дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин виникнення у нього збитків у зв`язку із прийнятими Апеляційним судом Київської області судовими рішеннями, відсутність причинно-наслідково зв`язку між процесуальними діями вказаного суду та заявленими до стягнення інфляційними збитками і 3 % річних, оскільки підставою виникнення права позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є виключно бездіяльність боржника щодо виконання своїх зобов`язань
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. не позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з боржника за цивільно-правовою угодою інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань.
Північний апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду щодо неможливості господарського суду в межах розгляду даного спору надавати оцінку процесуальним діям та рішенням Апеляційного суду Київської області, а також про те, що Київський апеляційний суд, Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України є неналежними відповідачами у цій справі.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій позивач зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 56 Конституції України, Протоколу 1 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, ст. ст. 15, 23, 1173, 1174 ЦК України у випадку, коли дії держави в особі апеляційного суду в рамках цивільної справи спричинили неможливість стягнути з боржника інфляційні збитки та 3 % річних за час прострочення боржником умов договору через безпідставне закриття провадження внаслідок чого позивача було позбавлено права на судовий захист.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. зазначає, що місцевий та апеляційний суди дійшли помилкових висновків про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями держави в особі Апеляційного суду Київської області і завданою позивачу шкодою, оскільки інфляційні збитки та 3 % річних не могли бути нараховані за період впродовж якого позивач оскаржував ухвалу про закриття провадження у цивільній справі, що і спричинило втрату позивачем грошових коштів у розмірі 3 717 258,00 грн. Наведене, на думку позивача, свідчить, що держава позбавила його права на судовий захист, унеможлививши нарахування та стягнення з боржника інфляційних збитків та 3 % річних.
Позивач посилається на те, що завдана йому шкода полягала в тому, що на стадії апеляційного провадження у справі № 370/1226/15-ц він не зміг збільшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. У зв`язку з чим саме держава зобов`язана відшкодувати шкоду, яка, на думку позивача, полягає у втраті ним права щодо стягнення з боржника в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних з підстав невиконання фізичною особою Шуляком О. В. судового рішення про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
На думку заявника касаційної скарги, висновки апеляційного суду у цій справі про необхідність звернення позивача із окремими позовами про стягнення нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України коштів з підстав невиконання боржником договірних зобов`язань порушує прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо недопущення судового процесу у безладний рух та свідчать про те, що держава покладає на позивача надмірний тягар, перекладаючи свою відповідальність на позивача, оскільки в рамках цивільної справи № 370/1226/15 фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. використав усі надані державою можливості для захисту його порушеного права.
Фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України, оскільки вважає, що ним доведено наявність неправомірність дій держави шляхом постановлення Апеляційним судом Київської області завідомо незаконної ухвали про закриття провадження у справі, наявність шкоди у вигляді інфляційних збитків та 3 % річних, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою держави та шкодою, що полягає у неможливості стягнути з боржника вказані інфляційні збитки та 3 % річних.
Крім того, заявник касаційної скарги аргументує вимоги касаційної скарги також тим, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову у в тому числі з підстав неналежності відповідачів за пред`явленим позовом, не вказали, які саме державні органи можуть вважатись належними відповідачами за таким позовом, а також не зазначили у своїх рішеннях належного способу захисту порушеного права позивача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. у справі №910/595/20 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.11.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/595/20, розгляд справи призначено на 20.01.2021 на 10 год. 30 хв.
У відзивах на касаційну скаргу Міністерство юстиції України та Кабінет Міністрів України просять суд касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін посилаючись на те, що судові рішення відповідають вимогам закону.
Позивач та представники відповідачів - Київського апеляційного суду та Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце судового засідання позивач та відповідачі були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника відповідачів Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у травні 2015 року фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. звернувся до Макарівського суду Київської області з позовом до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Рішенням Макарівського суду Київської області від 05.09.2016 у справі №370/1226/15-ц позовні вимоги за первісним позовом фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти у розмірі 20 000 грн як невиконання зобов`язань за договором поруки; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірах: 7 980 000 грн як невиконання зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17.12.2014 та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 05.05.2015, а також 4 192 000 грн збитків від інфляції; 370 189, 39 грн - 3 % річних; у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 у справі №370/1226/15-ц, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06.03.2017, рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та в цій частині провадження закрито.
Постановою Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі №370/1226/15-ц ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 у справі №370/1226/15-ц рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2015 за позовом фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. грошові кошти в розмірі 20 000 грн як невиконання зобов`язань за договором поруки; стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн як невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17.12.2014 та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 05.05.2015, відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000 грн та 3 % процентів річних від простроченої суми у розмірі 370 189 грн 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17.12.2014 та судовий збір в розмірі 1 841,61; у задоволенні позовних вимог Денисенка Б. М. до ОСОБА_2 відмовлено; у решті рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2015 залишено без змін.
У лютому 2017 року фізична особа-підприємець Денисенко Б. М. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього 2 852 453 грн інфляційних збитків та 611 423 грн 3 процентів річних у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 у справі №752/18635/15 позов фізичної особи-підприємця Денисенка Б. М. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 3 % річних в розмірі 134 265,48 грн, інфляційні збитки в розмірі 314 146,80 грн та судовий збір в розмірі 960 грн; іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.07.2019 у справі № 752/18635/15 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 коштів, а саме визначивши до стягнення 3 % річних у сумі 134 032,11 грн та інфляційні збитки в розмірі 574 516,62 грн та судовий збір в розмірі 4 090,00 грн.
При цьому, ухвалюючи вказану постанову, Київський апеляційний суд зауважив, що стягнення з боржника ОСОБА_1 3% річних та інфляційних збитків має проводитись саме з моменту ухвалення рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2016, суперечать матеріалам справи, оскільки відповідач має грошове зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017, тому датою початку розрахунку в даному випадку є 25.11.2017.
Відповідно до ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
За змістом ч. 1 ст. 1173 та ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.