Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 742/1479/19
провадження № 51-3505 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І.В, Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Подоляка М. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Матвієнка В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манжосівка, Прилуцького району, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 КК і призначено покарання: за частиною 1 статті 135 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за частиною 2 статті 286 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі частини 1 статті 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Згідно з вироком, 10 березня 2019 року, близько 16 години, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною по вул. Миру, поблизу буд. 70, у смт. Ладан, Прилуцького району в напрямку м. Прилуки, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку перед зміною напрямку свого руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобілем, виїхав за межі проїзної частини на праве по напрямку свого руху узбіччя, після чого виїхав на тротуар, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який направлявся по тротуару з велосипедом в попутному з автомобілем напрямку. Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких та знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у Прилуцькій центральній районній лікарні.
Крім цього, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, ОСОБА_1 не зупинив керований ним автомобіль, на місці пригоди не залишився, не вжив жодних заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи при цьому змогу надати останньому таку допомогу. Натомість, після наїзду на пішохода ОСОБА_2, ОСОБА_1 продовжив рух на своєму автомобілі, проїхавши близько 1км у напрямку руху до м. Прилуки з потерпілим ОСОБА_2, який перебував затиснутим в пробитому лобовому склі, частково на капоті та частково в салоні автомобіля, після чого скинув потерпілого на узбіччя та зник з місця події, чим завідомо залишив ОСОБА_2, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, без допомоги.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, вимагає їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування зазначеної позиції засуджений посилається, зокрема, на відсутність у його діях об`єктивної та суб`єктивної сторін злочину, передбаченого статтею 135 КК, на що суди не звернули уваги. Крім того, ОСОБА_1 посилається на неправильність визнання стану сп`яніння, в якому він знаходився на момент вчинення інкримінованих йому злочинів, в якості обтяжуючої обставини, адже його вже було притягнуто за цю саму обставину до адміністративної відповідальності, згідно з постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 квітня 2019 року.
Засуджений ОСОБА_1 також не погоджується із призначеним покаранням, посилаючись на те, що судами, незважаючи на встановлені пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття у вчиненому, неодноразові заяви про вибачення перед потерпілою і відсутність обтяжуючих обставин, було призначено занадто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та не враховує дані щодо його особи.
Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги, зазначені ним у касаційній скарзі.
Захисник Матвієнко В.М. підтримав касаційну скаргу свого підзахисного. Вважає, що у діянні ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений частиною 1 статті 135 КК, оскільки він залишив потерпілого у людному місці, де йому могли надати допомогу. Крім того, на думку адвоката, притягнення особи до відповідальності за цією статтею КК можливе у випадках, коли особу залишають у небезпеці на місці вчинення кримінального правопорушення. Також погодився з доводами, викладеними у касаційній скарзі, стосовно неправильності визнання судами стану алкогольного сп`яніння як обставини, що обтяжує покарання.
Прокурор Подоляк М. С. у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги засудженого, вважає їх необґрунтованими, у тому числі, з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положеннями статті 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці кримінального провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 КК, ґрунтуються на зібраних у провадженні та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд надав належну оцінку, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону.
Стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на зміст касаційної скарги, засуджений вважає, що стаття 135 КК не підлягала застосуванню у зв`язку із недоведеністю прямого умислу у його бездіяльності а, отже, недоведеності суб`єктивної сторони злочину.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.