Постанова
Іменем України
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 463/1728/13-ц
провадження № 61-23275св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління державної реєстрації Львівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював у процесі розгляду справи, та остаточно просив: визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж літ. "Б-1", площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1, здійснену Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО") 21 листопада 2008 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу гаража літ. "Б-1", площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1 від 11 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж літ. "Б-1", площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1, проведену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 12 грудня 2008 року; зобов`язати ОСОБА_1 здійснити демонтаж гаража літ. "Б-1", площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що 21 листопада 2008 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2008 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вказаний вище гараж.
11 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цього гаража, та здійснена державна реєстрація права власності на гараж за новим власником - ОСОБА_2 .
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2008 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності відмовлено.
Посилаючись на незаконність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на зазначене нерухоме майно та, відповідно, відсутність правових підстав для його відчуження ОСОБА_2, прокурор просив позов задовольнити.
Справа розглядалась судами неодноразово
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 03 грудня 2014 року, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на гараж відмовлено у зв`язку із спливом позовної давності. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража від 11 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_2 ; зобов`язання ОСОБА_1 здійснити демонтаж гаража - відмовлено за безпідставністю.
Ухвалою Вищого спеціалізового суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 травня 2015 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 грудня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду прокурором не пропущено. Спірний гараж розміщений на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1, яка необхідна для обслуговування даного багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) квартир, і саме власники (співвласники) квартир погоджують між собою порядок користування такою територією. Такий порядок на сьогоднішній день визначено та погоджено між співвласниками, оскільки жоден із них із вимогою про усунення перешкод до суду не звертався.
При цьому, суд взяв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи від 30 січня 2018 року № 5523, згідно якого на представленій для дослідження земельній ділянці, окрім багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, розташовані одноповерхові нежитлові будівлі гаражів, належні співвласникам багатоквартирного будинку, в тому числі і відповідачу ОСОБА_2, що свідчить про розміщення спірного гаражу на прибудинковій території.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж під літ. "Б-1" площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1, яка здійснена ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 21 листопада 2008 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражу під літ. "Б-1" площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1 від 11 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж під літ. "Б-1" площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1, яка здійснена ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 12 грудня 2008 року. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати гараж під літ. "Б-1" площею 34,9 кв. м по АДРЕСА_1 .
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази про внесення відомостей про прибудинкову земельну ділянку, на якій розташований будинок, до Державного реєстру прав на нерухоме майно, відсутня відповідна містобудівна та землевпорядна документація щодо визначення площі та конфігурації такої земельної ділянки. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року встановлено, що спірний гараж збудований самочинно, отже він не входив до складу допоміжних споруд будинку АДРЕСА_1, а земельна ділянка, на якій він розташований, є комунальною власністю і відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Львівської міської ради. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на спірний гараж за ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню, як і договір купівлі-продажу зазначеного гаража від 11 грудня 2008 року і подальша реєстрація права власності на гараж за ОСОБА_2 Львівська міська рада як власник земельної ділянки, на якій розміщений спірний гараж, і яка не була відведена для цієї мети, має право вимагати його демонтажу особою, яка його збудувала, а саме ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи до розгляду апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області та переглядаючи рішення суду першої інстанції за вказаною апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції не перевірив та не встановив наявність виключного випадку для подання апеляційної скарги заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, зокрема, не з`ясував, в чому саме полягає неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень - Львівською міською радою, відповідних повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади м. Львова. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статті 376 ЦК України, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості. Суд не врахував, що спірний гараж розміщений на прибудинковій земельній ділянці, на якій розташовано трьохквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності, оскільки про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж та про укладення оспорюваного договору купівлі-продажу прокурору Львівської місцевої прокуратури №1 та Львівській міській раді стало відомо ще в травні 2009 року, проте з цим позовом прокурор звернувся лише 04 квітня 2013 року, тобто з порушенням строку позовної давності. При цьому, судом не враховано, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в її інтересах іншою особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її прав або про особу, яка його порушила.
Відзив на касаційну скаргу до суду не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 463/1728/13-ц з Личаківського районного суду м. Львова. Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2008 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на гараж загальною площею 34,9 кв. м, позначений в технічному паспорті під літ. Б-1, розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 листопада 2008 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" на підставі вказаного вище рішення суду здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж літ. "Б-1", загальною площею 34,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 грудня 2008 року ОСОБА_1 відчужив спірний гараж на користь ОСОБА_2 ; на підставі укладеного договору ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 12 грудня 2008 року проведено державну реєстрацію права власності на вказаний гараж за відповідачем ОСОБА_2 .
Однак, рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року скасовано рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2008 року в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на спірний гараж і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цієї вимоги.
Судом також установлено, що 06 травня 2016 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради прийнято наказ № 273 "Про зняття з балансу міської ради житлових будинків, в яких приватизоване житло", згідно пункту 1 якого знято з балансу міської ради житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 424,3 кв. м.
11 травня 2016 року комісія у складі головного інженера "ЛКП-500" ОСОБА_3, майстрів по експлуатації житлового фонду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провела обстеження активів житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, що передається з балансу ЛКП "№ 500" у приватну власність власникам приватизованих квартир у житловому будинку АДРЕСА_1, за результатами обстеження якої складено акт приймання-передачі житлового комплексу, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 424,3 кв. м. та прибудинкової території площею 404,9 кв. м.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 січня 2018 року № 5523, на представленій для дослідження земельній ділянці, окрім багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, розташовані одноповерхові нежитлові будівлі гаражів, належні співвласникам багатоквартирного будинку, в тому числі і відповідачу ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з частинами другою, третьою статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.