Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 583/3904/18
провадження № 61-2713 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Саєнко Богдан Олександрович;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Розторгуєва Валентина Борисівна;
третя особа - Чупахівська селищна об`єднана територіальна громада Охтирського району Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Ковальової О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Чупахівська селищна об`єднана територіальна громада Охтирського району Сумської області, про скасування рішення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з випискою із протоколу № 2 від 21 березня 1995 року засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області його батьку - ОСОБА_3 виділено у користування земельну ділянку, площею 0,13 га, біля урочища "Берестина" для збільшення присадибної ділянки до середнього розміру, прийнятого статутом колгоспу - 0,56 га.
Відповідно до виписки із протоколу № 6 від 22 травня 1997 року засідання правління САТЗТ ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області ОСОБА_3 додатково біля урочища "Берестина" надано у користування земельну ділянку, площею 0,44 га, та збільшено загальний розмір земельної ділянки до 1 га.
Вказував, що за життя ОСОБА_3 державний акт на земельну ділянку, площею 0,44 га, не отримував, але все життя нею користувався.
Після смерті ОСОБА_3 усе майно успадкувала його мати, ОСОБА_4, яка склала заповіт від 16 жовтня 2014 року, за яким після її смерті він успадкував будинок АДРЕСА_1, та землі, що використовувалися його сім`єю поблизу будинка біля урочища "Берестина".
Вказував, що з 22 травня 1997 року по день звернення до суду його сім`я безперервно, постійно користувалася земельною ділянкою, площею 1 га, біля урочища "Берестина" та сплачувала податок на землю, на якій упродовж багатьох років він вирощував на присадибній ділянці плодово-ягідні дерева, зерно та займався огородництвом.
На початку 2017 року між ним та ОСОБА_2 почали виникати суперечки щодо користування земельною ділянкою, площею 0,44 га, та йому стало відомо, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 726519 від 30 серпня 2002 року у приватну власність ОСОБА_2 надано земельну ділянку, площею 2,72 га, на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На вказану земельну ділянку відповідач розробила технічну документацію та отримала кадастровий номер 5920385400:01:001:0698.
Вказував, що за списком громадян, яким надано земельні ділянки в приватну власність для ведення сільськогосподарського товарного виробництва із земель колишнього КСП ім. Щорса саме на території Лантратівської сільської ради, ОСОБА_2 земельна ділянка не надавалась, а тому вважав, що у порушення вимог законодавства до її державного акту була незаконно включена земельна ділянка, якою з 1997 року користувалася його сім`я.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ № 726519 від 30 серпня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2, на земельну ділянку, загальною площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698, як незаконний; визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,44 га біля урочища "Берестина" на території Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьки позивача, а згодом і сам позивач, не набули у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, площею 0,44 га, біля урочища "Берестина" Охтирського району Сумської області у складі належної відповідачу земельної ділянки, площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698.
Позивачем не доведено, що батько за життя, як працівник сільськогосподарського підприємства, отримав у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку. Із архівних копій рішень засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 21 березня 1995 року № 2 та САТЗТ ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 22 травня 1997 року № 6 про виділення ОСОБА_3 земельних ділянок для збільшення ділянки до 1 га в саду біля урочища "Берестина" неможливо встановити точне місцезнаходження та межі спірної земельної ділянки, щодо якої позивач просив застосувати набувальну давність.
Суд встановив, що після смерті батька позивача право користування спірною земельною ділянкою не перейшло в установленому законом порядку до матері позивача, оскільки доказів на підтвердження цих обставин суду не надано. Право позивача на належне матері майно виникло після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому до складу спадкового майна спірна земельна ділянка не увійшла.
Посилання позивача на те, що його родина тривалий час понад 15 років користувалася спірною земельною ділянкою, не свідчить про порушення його прав ОСОБА_2, яка отримала державний акт на землю 30 серпня 2002 року, тобто, задовго до смерті матері позивача, а також існування у останнього права користування спірною земельною ділянкою. Порушень законодавства при видачі відповідачу державного акту на спірну земельну ділянку судом не встановлено.
Судом враховано, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка передана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 24 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року", яке позивачем не оспорено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 08 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, на підставі належних та допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Позивачем не надано жодного доказу щодо встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що була виділена його батьку ОСОБА_3 та одержання останнім документа, що посвідчує його право власності чи користування, або укладання відповідного договору оренди на спірну земельну ділянку, що передбачено вимогами статей 22, 23, 24 ЗК України 1990 року, чинного на час виділення ОСОБА_3 земельних ділянок. Також у матеріалах справи відсутнє і рішення сільської Ради народних депутатів про надання батьку позивача спірної земельної ділянки.
Батько позивача за життя своє право на спірну земельну ділянку, площею 0,44 га, не оформив у встановленому законом порядку, а тому і будь-якого права на неї на час смерті не набув. Після смерті батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина і мати позивача - ОСОБА_4 також у порушення вимог чинного земельного законодавства право користування земельною ділянкою не оформила, а тому на час смерті не набула ані права власності, ані права користування спірною земельною ділянкою. До складу спадкового майна після смерті матері позивача спірна земельна ділянка не увійшла. Отже, ані батьки позивача, ані сам позивач не набули у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, площею 0,44 га, біля урочища "Берестина" Охтирського району Сумської області.
Також судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 29 серпня 2002 року № 361 ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га, на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом від 30 серпня 2002 року серії РЗ № 726519. Розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 24 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року" розпорядження від 29 серпня 2002 року № 361 доповнено додатком № 5 - списком безпідставно пропущених громадян, яким передано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області. Саме в цьому списку громадян, яким надано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області під номером ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 зазначено ОСОБА_2 . Також в цьому списку зазначені номера сертифікатів на земельну ділянку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, що підтверджують право відповідача на земельну ділянку. На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 29 серпня 2002 року № 361 відповідачу не надавалась у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га, на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 січня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 583/3904/17 із Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі встановили обставини справи, дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову на підставі доказів, наданих відповідачем у порушення вимог ЦПК України.
Вказував, що розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 29 серпня 2002 року № 361 ОСОБА_2 у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га, не виділялася, а отже державний акт від 30 серпня 2002 року серії РЗ № 726519 на право приватної власності на землю, виданий на ім`я ОСОБА_2 , містить завідомо недостовірну інформацію.
Суд першої інстанції безпідставно та незаконно констатував, що орган правосуддя позбавлений можливості встановити факт існування земельної ділянки, площею 0,44 га, біля урочища "Берестина", до якої він просив застосувати набувальну давність, зокрема, її точне місцезнаходження та межі, та не врахував пояснення свідків з цього питання, які обізнані щодо розташування спірної ділянки.
Встановивши, що з 1997 року спірну земельну ділянку постійно використовувала у своїй діяльності сім`я ОСОБА_6, тобто, більше 15 років, суди дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю та скасування державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до рішення засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 21 березня 1995 року № 2 батьку позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, площею 0,13 га, біля урочища "Берестина" для збільшення присадибної ділянки до середнього розміру, прийнятого статутом колгоспу, 0,56 га (а. с. 11-13, т. 1).
Відповідно до рішення засідання правління САТЗТ ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 22 травня 1997 року № 6 ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, площею 0,44 га, для збільшення ділянки до 1 га в саду біля урочища "Берестина" (а. с. 14-16, т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5, виданим виконкомом Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, актовий запис № 15 (а. с. 18, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_6, виданим виконкомом Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, актовий запис № 03 (а. с. 19, т. 1).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 червня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1194, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_4 позивач отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку з надвірними та побутовими спорудами по АДРЕСА_1 (а. с. 20, 21 22, т. 1).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 червня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1197, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_4 позивач отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з приватної земельної ділянки, площею 0,4016 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5920385400:02:001:5608, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 23, 24, 25, т. 1).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 червня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1199, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_4 позивач отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з приватної земельної ділянки, площею 2,3348 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5920385400:01:001:0117, яка знаходиться на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а. с. 26, 27, 28, т. 1).
Судами встановлено, що на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 29 серпня 2002 року № 361 ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га, на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 30 серпня 2002 року серії РЗ № 726519 (а. с. 32, т. 1).
Крім того ОСОБА_2 у приватній власності має земельну ділянку, площею 2,3353 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0696, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку, площею 0,3903 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0697, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку, площею 0,3903 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0699, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку, площею 2,3265 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державними актами на право приватної власності на землю серії Р2 № 679559 від 30 серпня 2002 року, серії Р3 № 726519 від 30 серпня 2002 року (а. с. 77-94).
Розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 24 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року" доповнено розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року додатком № 5 зі списком безпідставно пропущених громадян, яким передано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради, в якому під № 346 та № 347 зазначено ОСОБА_2 (а. с. 95-98, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Правові підстави набуття права власності або користування на земельну ділянку до 01 січня 2002 року визначалися Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (далі - ЗК України 1990 року), який був чинним на час виділення ОСОБА_3 земельних ділянок.
Правові підстави набуття права власності або користування на земельну ділянку після 01 січня 2002 року визначені положеннями ЗК України.
Статтею 22 ЗК України 1990 року передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року).