Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 570/3006/19
провадження № 61-13165св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Бімер" в особі Омельчука Сергія Борисовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Смолій Д. Л., від 12 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., від 11 серпня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бімер" в особі Омельчука С. Б. (далі -
ТОВ "Бімер") про скасування договору комісії.
ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що вона є власником транспортного засобу "MAZDA CX-7", державний номерний знак НОМЕР_1, яким деякий час користувалась її невістка ОСОБА_3 .
Однак на її вимогу ОСОБА_3 вказаний транспортний засіб не повернула. Після звернення до правоохоронних органів їй стало відомо, що власником автомобіля на даний час вже є ОСОБА_2 . Підставою набуття останньою права власності на автомобіль став договір комісії № 009203 від 22 травня 2018 року нібито укладений між позивачем і ТОВ "Бімер" та договір купівлі-продажу № 009203 від 22 травня 2019 року, укладений між ТОВ "Бімер" і ОСОБА_2 .
Позивач, посилаючись на те, що не підписувала жодних договорів із
ТОВ "Бімер", просила суд скасувати договір комісії № 009203.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 12 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір комісії № 009203 від 22 травня 2018 року, укладений між нею та ТОВ "Бімер".
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 12 листопада 2019 року стягнуто з ТОВ "Бімер" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач оспорюваний правочин не укладала, що свідчить про відсутність її волевиявлення на продаж автомобіля. При цьому суд вважав, що способом захисту порушеного права ОСОБА_1, який відповідає вимогам закону,
є визнання недійсним договору комісії, а не його скасування.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Апеляційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року подала ОСОБА_2, яка не брала участі у справі.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, на підставі положень статті 365 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 11 серпня 2020 року, колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 570/3006/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень по справі заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не залучив її до участі у справі, як власника автомобіля, у зв`язку з чим її було позбавлено права на захист.
Вказує, що судами помилково враховано висновок експерта, який складено в рамках кримінального провадження, що триває, а тому такий висновок не є належним доказом.
Зазначала, що ОСОБА_1 є її свахою, а спірний автомобіль спільною власністю її сина ОСОБА_4 та невістки ОСОБА_3 . Всі дії щодо переоформлення автомобіля відбувалися за взаємною згодою, у тому числі позивача.
Вважає оскаржені судові рішення недостатньо вмотивованими.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Вважає, що апеляційний суд належним чином виконав вимоги процесуального законодавства.
Стверджує, що висновок експерта № 1.1-181/19 від 26 червня 2016 року, складений в рамках кримінального провадження про підробку документів, містить інформацію щодо предмета доказування, є належним та допустимим доказом в даній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль марки "MAZDA CX-7", 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно договору комісії № 009203 від 22 травня 2018 року між ТОВ "Бімер" (комісіонер) та ОСОБА_1 (комітент), комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу вказаного транспортного засобу за ціною не нижче узгодженої сторонами - 49 100 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного
між ТОВ "Бімер", який діє як комісіонер на підставі договору комісії № 009203 від 22 травня 2018 року, та ОСОБА_2, яка діє як покупець, остання придбала спірний автомобіль за ціною 49 100 грн.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 № 142196958 від 22 травня 2018 року автомобіль "MAZDA CX-7", 2006 року випуску, перереєстровано на нового власника, та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 .
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019180010000091 із 04 січня 2019 року проводиться досудове розслідування за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України ("Службове підроблення"), щодо можливого внесення службовими особами ТОВ "Бімер" недостовірних відомостей до договору комісії № 009203 із ОСОБА_1, внаслідок чого було незаконно відчужено автомобіль "MAZDA CX-7" реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно висновку експерта Рівненського НДЕКЦ МВС України № 1.1-181/19
від 26 червня 2019 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді
від 18 червня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Комітент" в двох примірниках договору комісії № 009203 від 22 травня 2018 року, укладеного між ТОВ "Бімер" та ОСОБА_1, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.