1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова                 

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 308/1426/14

провадження № 61-17880св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу      ОСОБА_2 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Данко В. Й., від 24 квітня

2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., від 15 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2014 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Універсал Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк", Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 липня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06/1220К-07, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № б/н

від 07 квітня 2010 року, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах суми (ліміт кредитної лінії) 200 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та кінцевим терміном 18 липня 2027 року.

Кредитні зобов`язання були забезпечені:

-                  іпотекою нерухомого майна згідно договору іпотеки, укладеного

19 липня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резвановою І. Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 3124, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець передала в іпотеку Банку об`єкт незавершеного будівництва, процент готовності 95 %, загальною площею 188, 80 кв. м, та земельну ділянку, площею

0, 0824 га, кадастровий № 2124887403:01:006:0009 з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-                  порукою ОСОБА_2, згідно договорів поруки, укладених 19 липня

2007 року та 07 квітня 2010 року між ПАТ "Універсал Банк" та

ОСОБА_2 , за умовами якого поручитель поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що випливають з кредитного договору та додаткової угоди до нього.

Посилаючись на те, що позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконала, а поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором як солідарний боржник, АТ "Універсал Банк", з урахуванням поданих уточнень, просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору у розмірі 191 407, 62 доларів США, яка складається із 21 008 доларів США простроченої заборгованості по кредиту; 126 888, 84 доларів США заборгованості по кредиту;

35 395, 30 доларів США заборгованості по процентам та 8 115, 48 доларів США пені.

Інформація про рух справи у суді першої інстанції

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Лемак О. В., від 26 березня 2015 року позов Банку задоволено і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

АТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором

06/1220К-07 від 19 липня 2007 року у розмірі 191 407, 62 доларів США, а також судові витрати в розмірі 3 654 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 15 квітня 2016 року заочне рішення цього ж суду від 26 березня

2015 року в справі № 308/1426/14 скасовано, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

Короткий зміст оскаржених заочного рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 квітня

2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, позов Банку задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Універсал Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 06/1220К-07 від 19 липня

2007 року в розмірі 175 734, 22 доларів США, з якої 126 888, 84 доларів США заборгованість по кредиту, 21 008 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 19 721, 90 доларів США заборгованість по процентам,

8 115, 48 доларів США пеня. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов укладеного кредитного договору

(зі змінами). ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Врахувавши, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору та на час звернення з позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі та право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідачів підлягають проценти станом на день звернення до суду з цим позовом - 05 лютого 2014 року.

Посилання ОСОБА_2 на припинення поруки в силу вимог частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) апеляційний суд відхилив як безпідставні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав касаційну скаргу у справі № 308/1426/14-ц на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які, ухвалюючи оскаржені судові рішення, застосували норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 682/2509/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі

6-20цс14, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Стверджував, що апеляційний суд за відсутності доказів належного повідомлення його про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та за наявності обґрунтованої заяви його представника про відкладення судового засідання розглянув справу без його участі. При цьому апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, які підтверджують безпідставність вимог Банку.

Посилаючись на відсутність в договорі поруки вказівки та строк його дії, в розумінні частини першої статті 252 ЦК України, та визначення в кредитному договорі обов`язку позичальника щодо повернення кредиту періодичними платежами, враховуючи, що Банк до нього, як поручителя не пред`явив вимогу в межах шести місяців по кожному із прострочених платежів, вважає, що його порука в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України припинилась.

При цьому звертає увагу касаційного суду на застосування апеляційним судом положень частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, яка не була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 липня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/1220К-07 (далі - кредитний договір), за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11, 95 % річних та кінцевою датою повернення до 18 липня 2027 року.

При порушенні позичальником строків сплати відсотків за кредит та строків погашення заборгованості по кредиту відсоткова ставка 11, 95 % річних, вказана в п. 1.1 кредитного договору, збільшується до 25 % річних і застосовується до закінчення строку дії даного договору (пункт 9.4 кредитного договору)

07 квітня 2010 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору (далі - додаткова угода), якою сторони внесли зміни до порядку нарахування та сплатити процентів за користування кредитними коштами, а саме згідно пункту 1.1 додаткової угоди із 07 квітня 2010 року та до 09 вересня 2010 року включно позичальник зобов`язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у наступному розмірі:

-                  за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку (або термінів) погашення кредиту (його частини) нараховується процентна ставка в розмірі 8, 22 % річних (далі - базова процентна ставка) в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов кредитного договору;

-                  за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 24, 66 % річних (далі - підвищена процентна ставка). Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені кредитним договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов кредитного договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів Національного банку України.

Згідно пункту 1.2 додаткової угоди із 10 вересня 2010 року розмір процентів за користування кредитом, який підлягає сплаті позичальником складає: базова процентна ставка - 11, 95 % річних, підвищена процента ставка - 35, 85 %.

В пункті 2 додаткової угоди сторони підтвердили правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом та факт їх оплати позичальником в добровільному порядку на підставі кредитного договору в будь-яких попередніх редакціях, включаючи факти сплати за зміненими процентними ставками, а саме позичальник підтвердив правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитними коштами в період з 15 липня 2008 року по 07 квітня 2010 року включно за базовою процентною ставкою - 12, 95 % річних.

Сторони також підтвердили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди кредитор вже надав позичальнику кредит у розмірі, вказаному в кредитному договорі та на дату укладення додаткової угоди заборгованість позичальника за сумою кредиту (яка надана позичальнику та не повернута кредитору) за кредитним договором становить 175 627, 40 доларів США (пункт 2.2 додаткової угоди).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені наступні договори:

1)        договір іпотеки, укладений 19 липня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резвановою І. Д. та зареєстрований в реєстрі за № 3124;

2)        договір поруки, укладений 19 липня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 ;

3)        договір поруки № б/н (без грошового покриття), укладений 07 квітня 2010 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору та додаткової угоди до нього в повному обсязі, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору

24 липня 2013 року Банком відповідачам було направлено письмову вимогу щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань. При цьому Банком було роз`яснено, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку.

Зазначена вимога Банку залишена відповідачами без задоволення.

Згідно розрахунків, наданих Банком, станом на 09 лютого 2015 року у позичальника утворилась заборгованість за кредитним договором (зі змінами) у загальному розмірі 191 407, 62 доларів США, з яких:

-                                          21 008 доларів США прострочена заборгованість по кредиту;

-                                          126 888, 84 доларів США заборгованість по кредиту;

-                                          35 395, 30 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитними коштами;

-                                          8 115, 48 доларів США пеня.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку якщо:

-                  суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

-                  судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша

статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою виникнення поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника (поручителем), та кредитором боржника.

Щодо припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, зобов`язання поручителя має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов`язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.


................
Перейти до повного тексту