Постанова
Іменем України
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/3272/18-ц
провадження № 61-11683св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею права власності на Ѕ частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є спадкоємцем померлого чоловіка першої черги. Проте отримати свідоцтво на право власності в порядку спадкування на частину квартири вона не може, оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на майно. Іншого способу захисту як визнання права власності на спадкове майно немає.
Відповідач, яка є рідною сестрою померлого, також подала заяву про прийняття спадщини, тому у випадку не отримання нею спадщини за законом відповідач має першочергове право на спадкування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року
у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 спадщину не отримувала.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,10 кв. м. Стягнено
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 11 200 грн.
Апеляційний суд не погодився з висновкамисуду першої інстанції, що відповідач не отримувала спадщину ОСОБА_3, тому не є належним відповідачем у цій справі, оскільки подання ОСОБА_2 нотаріусу заяви про прийняття спадщини та заяви з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 у зв`язку з її наміром звертатися до суду за захистом своїх порушених прав спадкоємця свідчить про її бажання отримати спадщину ОСОБА_3 та заперечення проти отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину. Прийняття спадщини ОСОБА_3 у визначений законом спосіб, як спадкоємцем першої черги за законом, так і спадкоємцем за законом другої черги, виключає можливість визнання спадщини відумерлою та залучення до участі у цьому спорі територіальної громади. Твердження представника відповідача, що звернення спадкоємця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не означає, що такий спадкоємець прийняв спадщину, суперечать нормам статтей 1268, 1269 ЦК України та є необґрунтованими.
Саме ненадання відповідачем нотаріусу правовстановлюючого документа на спірну квартиру унеможливлює реалізацію позивачем свого права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку зазначеної квартири, тому такі права підлягають захисту шляхом їх визнання в судовому порядку.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права; неповне встановлення судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; невідповідність його завданням цивільного судочинства, просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, стягнувши з позивача на її користь судові витрати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив, що вона є належним відповідачем та що між сторонами є спір, а також мету та підстави звернення позивача до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду в місті Києві від 26 жовтня 2017 року у справі № 761/17743/17, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позову до Першої київської державної нотаріальної контори про визнання відмови у видачі свідоцтва на спадщину за законом неправомірною, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії та зроблено висновок, що нотаріус правомірно відмовив у видачі зазначеного свідоцтва, оскільки позивачем не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Крім спірної квартири до спадщини ще входить інше майно, на яке позивач отримала свідоцтва про право власності, тільки на зазначену квартиру не отримала таке свідоцтво і виключно через відсутність правовстановлюючого документу на цю нерухомість. Тому висновок судів про те, що вона не визнає право позивача, неправильний.
Сама по собі її заява про прийняття спадщини, як і заява з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з наміром звертатися до суду, не свідчить про наявність майнового спору чи невизнання права власності позивача на спадщину. Вона лише є запобіжником від ускладнень в разі відмови позивача від спадщини, оскільки в такому разі виникає можливість визнання спадщини відумерлою.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на листи Першої київської державної нотаріальної контори від 20 лютого 2017 року про те, що відповідач не закликається до спадкування у зв`язку з тим, що надійшла заява про прийняття спадщини від спадкоємця першої черги; відповідачем не надано підтвердження про звернення до суду для зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт подання відповідачем відзиву на позовну заяву свідчить про наявність спору між сторонами та невизнання відповідачем прав позивача. Таке твердження є хибним, оскільки подання відзиву є законним правом відповідача на захист своїх прав. У своєму відзиві вона не заперечувала проти права позивача на спадщину, а лише заперечувала, що вона є належним відповідачем, вказувала на відсутність спору між сторонами, заперечувала проти стягнення з неї судових витрат.
Висновок про те, що прийняття спадщини ОСОБА_3 у визначений законом спосіб, як спадкоємцем першої черги за законом, так і спадкоємцем за законом другої черги, виключає можливість визнання спадщини відумерлою та залучення до участі у цьому спорі територіальної громади, є неправильним, оскільки таке твердження суду апеляційної інстанції суперечить нормам чинного законодавства, зокрема частині другій статті 1223 ЦК. Відповідачем по цій категорії справ повинна бути особа, яка може отримати нерухомість в разі якщо спадкоємець, який прийняв спадщину, не оформить цю нерухомість у власність. Оскільки в такому випадку майно стає безхазяйним, то в порядку статті 335 ЦК воно може перейти у комунальну власність територіальної громади. Тому належним відповідачем в цій справі є Київська міська рада.
Твердження суду апеляційної інстанції, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту невизнаних прав, який відповідає змісту та характеру правовідносин, які виникли між сторонами, а позов пред`явлено до належного відповідача, а також те, що саме ненадання відповідачем нотаріусу правовстановлюючого документа на спірну квартиру унеможливлює реалізацію позивачем свого права на отримання свідоцтва про право на спадщину, є безпідставним. У неї є свідоцтво про право власності на свою частку квартири, але віддавати його будь-кому вона не зобов`язана, оскільки особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, але таких дій не вчинив. Позивач не зверталася до неї з проханням надати вказаний документ.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який з 15 жовтня 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем.
29 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини
ОСОБА_3 , у зв`язку із чим була заведена спадкова справа № 1376/2016.
ОСОБА_3 на праві власності належала Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Реви І. М. від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено
у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири
АДРЕСА_1 після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку із ненаданням правовстановлюючого документа.
ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 та співвласником квартири АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на житло (правовстановлюючий документ) знаходиться у відповідача, яка 06 лютого