Постанова
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 278/376/18
провадження № 61-7486св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2018 року у складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М. Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Боржник умови договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 16 листопада 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 19 000,00 швейцарських франків.
Позивач просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 000,00 швейцарських франків.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Універсал Банк" про визнання договору недійсним.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що грошове зобов`язання повинно виконуватись у гривнях, умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.
Просили суд визнати недійсними кредитний договір з усіма додатками та, застосувавши наслідки недійсності основного правочину, визнати недійсними договори поруки та іпотеки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2018 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, первісний позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 062-2008-2422 в розмірі 19 000,00 швейцарських франків, що еквівалентно 580 154,42 грн. Стягнено з відповідачів судові витрати по 4 351,16 грн з кожного. У зустрічному позові відмовлено.
Задовольнивши первісний позов та відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що банк з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачами умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. На сьогодні кредитний договір є чинним, оскільки позичальник не дотрималася зобов`язань з повернення грошових коштів, а у зв`язку з тривалим порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку виникла заборгованість. Стягнення частини заборгованості є правом стягувача.
Доводи позичальника та поручителя про не отримання кредиту, неправильне нарахування відсоткової ставки та некоректне зарахування спрямовуваних коштів з урахуванням поданих ними заяв про реструктуризацію заборгованості є такими, що підтверджують фактичне визнання відповідачами за первісним позовом отримання кредиту і здійснення розрахунків відповідно до чинних у банку правил. Направлення таких заяв після звернення банку до суду із позовом є підтвердженням помилкової позиції позичальників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, просили скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди неповно з`ясували всі обставини справи, не звернули увагу, що грошове зобов`язання повинно виконуватись у гривнях, умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача. Визначений умовами договору еквівалент позики в гривнях виплачений.
Посилаються на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 щодо валюти боргу.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ПАТ "Універсал Банк" на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Помилковим є посилання в касаційній скарзі щодо отримання кредиту у гривні, оскільки спростовується кредитним договором, згідно з яким надано кошти в розмірі 19 000,00 швейцарських франків.
Безпідставним є посилання в касаційній скарзі щодо виконання зобов`язання у гривні, оскільки згідно з пунктом 1.5 кредитного договору погашення боргу та платежів за кредитом здійснюється у валюті кредиту.
Посилаючись на порушення банком статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), відповідачі за первісним позовом не вказують які саме пункти порушив банк і на підтвердження цього не надають будь-яких доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 липня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір, договори поруки та іпотеки.
Згідно з кредитним договором банк надав в строкове платне користування до 10 липня 2018 року грошові кошти в розмірі 49 465,00 швейцарських франків, що еквівалентно 231 891,92 грн, зі сплатою 10,95 процентів річних до 10 липня 2038 року. Пізніше до цих договорів вносились зміни щодо відсоткової ставки та інших положень (Т. 1, а. с. 10-53).
23 серпня 2017 року банк звернувся, а 5 та 6 вересня 2017 року відповідачі отримали досудову вимогу про повернення простроченої заборгованості, строк виконання договору настає на шістдесят перший день з моменту її отримання (Т. 1, а. с. 59, 60). Позов подано до спливу шестимісячного строку від цієї дати.
Станом на 16 листопада 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 000,00 швейцарських франків, з яких: за тілом кредиту - 366,68 швейцарських франків, за процентами - 3 213,93 швейцарських франків, за непогашеним тілом кредиту 15 419,19 швейцарських франків (Т. 1, а. с. 55-57).
Суд першої інстанції встановив, що 11 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала у власність за договором купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 158-161).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2018 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зупинено виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Задовольнивши первісний позов та відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що банк з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, використавши один із способів такого захисту. На сьогодні кредитний договір є чинним, позичальник не дотрималася зобов`язань з повернення грошових коштів, тому у зв`язку з тривалим порушення боргових зобов`язань виникла заборгованість. Стягнення частини заборгованості є правом стягувача.
Суди вказали, що доводи позичальника та поручителя про неотримання кредиту, неправильне нарахування відсоткової ставки та некоректне зарахування спрямовуваних коштів з урахуванням поданих ними заяв про реструктуризацію заборгованості є такими, що підтверджують фактичне визнання відповідачами за первісним позовом отримання кредиту і здійснення розрахунків відповідно до діючих у банку правил. Направлення таких заяв після звернення банком до суду із позовом тільки чергове підтвердження хибності позиції позичальників.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.