Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 462/86/16-ц
провадження № 61-8220св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як правонаступники ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айпіє-Л",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпіє-Л" (далі - ТОВ "Айпіє-Л"), в якому, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просив стягнути з відповідача на його користь 12 400,00 грн основного боргу за купівлю приміщення АДРЕСА_2 23 862,90 грн інфляційних втрат, 4 030,00 грн - 3 % річних (з 21 вересня 2005 року);
126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення АДРЕСА_3 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, 284 076,80 грн інфляційних втрат, 37 450,40 грн - 3 % річних за користування коштами, 24 421,25 грн пені;
33 674,00 дол. США за договором довічного користування приміщенням.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що у 2005 році між ним та відповідачем укладена усна угода про купівлю нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною вартістю 47 722,50 грн, що в еквіваленті станом на 01 серпня 2005 року становить 9 450,00 дол. США, які він сплатив відповідачу.
Однак відповідач не передав йому вказане приміщення, а змусив останнього сплачувати орендну плату за нього, а 08 серпня 2011 року відповідач самовільно передав спірне приміщення у користування іншим особам.
Також 08 травня 2008 року між ним та відповідачем укладено письмовий попередній договір № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов`язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати йому за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення АДРЕСА_3
Станом на 09 жовтня 2008 року він сплатив відповідачу 126 760,00 грн, що в еквіваленті становить 25 100,00 дол. США, у рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, однак відповідач у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не уклав та від виконання своїх зобов`язань за цим договором відмовився.
Крім того, у 2014 році між ним та відповідачем укладено безстроковий оплатний договір № 0927 на суму 33 674,00 дол. США про довічне безстрокове користування торговою площею ТОВ "Айпіє-Л" для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору для гарантування йому вкладів в оренду відповідач підписав і видав іменний безстроковий гарантійний сертифікат на суму 33 674,00 дол. США. Однак станом на 20 листопада 2015 року зазначене приміщення вже продано іншій особі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер.
Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як правонаступників позивача (аудіозапис судового засідання від 20 червня 2018 року).
ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача кошти у сумі 12 400,00 грн за купівлю приміщення АДРЕСА_2 23 862,90 грн інфляційних втрат, 4 030,00 грн - 3 % річних за 12 років і 10 місяців (з 21 вересня 2005 року); 126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення АДРЕСА_3 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 284 076,80 грн інфляційних втрат; 37 450,40 грн - 3 % річних за користування коштами; 24 421,25 грн пені; 33 674,00 дол. США за договором довічного користування приміщенням.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як правонаступників ОСОБА_4, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 12 400 грн за купівлю приміщення АДРЕСА_1 23 862,90 грн інфляційних втрат, 4 030,00 грн - 3 % річних за 12 років і 10 місяців (з 21 вересня 2005 року), суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачі не надали належних доказів укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 вказаного нежитлового приміщення, а посилання на те, що квитанція № 3624 від 21 вересня 2005 року на суму 12 400,00 грн підтверджує сплату ОСОБА_4 повної вартості спірного нежитлового приміщення, не можуть братися до уваги, так як спростовується матеріалами справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення АДРЕСА_3 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору, інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами та пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у попередньому договорі сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, зокрема, щодо ціни договору та строків внесення покупцем коштів, вказаний договір не був нотаріально посвідчений, а тому не може вважатись укладеним, отже жодних зобов`язань для сторін він не породжує.
Також суд зазначив, що між ОСОБА_4 та відповідачем припинені будь-які договірні відносини, оскільки сторони у договорі оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012 року та додатковій угоді до цього договору задекларували, що усі зобов`язання, незалежно від їх правової природи, що були у них до 01 листопада 2012 року, вважаються належно виконаними та/або припиненими, а тому будь-які зобов`язання між сторонами на момент укладення цього договору відсутні. Підписавши вищезазначені договори, сторони погодили повний взаєморозрахунок між собою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 33 674 дол. США на підставі гарантійного сертифіката № 0927, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що гарантійний сертифікат № 0927 є окремим одностороннім правочином у розумінні статті 202 ЦК України та він не має жодного юридичного зв`язку з укладенням між сторонами договорів оренди.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази внесення ОСОБА_4 коштів на повне чи/або часткове виконання такого правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просила частково скасувати вищевказані судові рішення, крім вирішення позовної вимоги 2.2 про стягнення 126 760,00 грн завдатку, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити решту позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у позові, не надали належної правової оцінки доказам, які надані на підтвердження позовних вимог.
Суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 12 400,00 грн, не врахували, що відповідач набув вказані грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому помилково не застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.
Також суди не врахували, що ОСОБА_4 виконав умови попереднього договору від 08 травня 2008 року, що підтверджується квитанціями, оригінали яких надані суду. Вказані квитанції скріплені підписом відповідача, завірені штампами підприємства з банківськими реквізитами, суми коштів до оплати і дати внесення платежів у квитанціях відповідають встановленим у попередньому договорі.
Також суди не врахували, що договори оренди, які укладені між сторонами, не мають відношення до укладеного попереднього договору.
При цьому у положеннях договору оренди від 01 листопада 2012 року не вирішувалось питання щодо припинення чи скасування попереднього договору.
Крім того, суди не врахували, що відповідач не виконав угоди гарантійних зобов`язань, а саме про гарантійне довічне користування торговою площею відповідача для здійснення підприємницької діяльності, та 14 листопада 2015 року позбавив ОСОБА_4 права користування приміщенням.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норм права, а саме: статей 625, 1212, 1214 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17; постановах Верховного Суду: від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 310/3542/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 203/1635/16-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 643/7219/16-ц, від 09 липня 2018 року у справі № 520/5338/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 10/40/17.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року ТОВ "Айпіє-Л" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року № 3/101 ТОВ "Айпіє-Л" зобов`язалось продати, а позивач ОСОБА_4 купити у строк до 31 грудня 2017 року нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 16,25 кв. м.
Пунктом 4 попереднього договору передбачено, що сторони домовились, що попередня ціна за 1 кв. м відчужуваного об`єкта нерухомості за основним договором становить 7 650 грн, яку покупець зобов`язується оплатити продавцю готівкою в касу продавця, або в безготівковому порядку на його поточний рахунок, за виключенням сум авансових платежів, внесених на умовах завдатку згідно з пунктом 5 попереднього договору.
Згідно з пунктом 5 попереднього договору для гарантії укладення та виконання умов основного договору покупець під час укладення даного попереднього договору сплачує продавцеві кошти в такі строки: 08 травня 2008 року - 63 000,00 грн; 09 вересня 2008 року - 24 000,00 грн; 09 жовтня 2008 року - 39 760,00 грн, разом 126 760,00 грн - повна оплата.
Пунктом 6 попереднього договору передбачено, що у випадку невиконання продавцем без поважних причин зобов`язання, передбаченого у пункті 1 даного попереднього договору, продавець повертає покупцеві суму одержаного від нього завдатку та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми сплаченого за попереднім договором завдатку.
Згідно з договорами оренди нежитлового приміщення, які укладені між ОСОБА_4 та ТОВ "Айпіє-Л" 01 жовтня 2005 року, 01 вересня 2006 року, 01 серпня 2007 року, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщеннязагальною площею 18,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (ТЦ "Новинка").
Також між ОСОБА_4 та ТОВ "Айпіє-Л" укладені договори оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 2008 року (ТЦ "Калина"), від 01 листопада 2008 року (ТЦ "Новинка"), від 01 листопада 2009 року (ТЦ "Новинка"), від 01 листопада 2009 року (ТЦ "Калина"),від 01 листопада 2010 року (ТЦ "Новинка"), від 20 липня 2010 року (ТЦ "Калина"), від 01 листопада 2010 року (ТЦ "Калина"), від 01 листопада 2011 року (ТЦ "Калина").
Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012 року (ТЦ "Калина"), який укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Айпіє-Л", орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування на території ТВК "Південний" приміщення № НОМЕР_1, НОМЕР_2, загальною площею 32,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 12.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012 року, сторони визнали, що кошти, які вносились орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди. Сторони визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця, може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.
Згідно з пунктом 12.4 договору оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012 року сторони задекларували, що на момент укладення даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов`язання незалежно від їх правової природи, що були у них до 01 листопада 2012 року, вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже, будь-які зобов`язання між сторонами на момент укладення цього договору відсутні.
Відповідно до пункту 12.2 додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_3 від 01 листопада 2012 року сторони за взаємною згодою домовились зменшити суму щомісячної орендної плати за період з 01 листопада 2012 року до 31 жовтня 2013 року у рахунок відшкодування орендодавцем коштів орендарю, сплачених ним як компенсацію витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди.
Також між ОСОБА_4 та ТОВ "Айпіє-Л" укладені договори оренди від 01 листопада 2013 року (ТЦ "Калина"), від 01 листопада 2014 року (ТЦ "Калина") та від 01 листопада 2015 року (ТЦ "Калина").