Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 613/663/18
провадження № 61-4655св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Сазоно-Баланівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права користування земельною ділянкою.
Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року за ним визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаною адресою була закріплена земельна ділянка площею 0,80 га, із яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,55 га - для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області ІV позачергової сесії VІІ скликання від 22 березня 2016 року № 31-VІІ йому була надана згода на відновлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування ним була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В листопаді 2016 року Приватне підприємство "Земстройпроект" (далі - ПП "Земстройпроект") звернулося до відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області з заявою про погодження меж земельної ділянки, що розташована за цією адресою, згідно з розробленою технічною документацією. Однак листом йому було повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться поза межами населеного пункту.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати право користування земельною ділянкою розміром 0,25 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 згідно з технічною документацією із землеустрою, складеного ПП "Земстройпроект".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року під головуванням судді Шалімова Д. В. у задоволенні позову було відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають затвердженню відповідними органами виконавчої влади або місцевого самоврядування. Доказів відмови в погодженні та затвердженні землевпорядної документації позивачем не надано.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 .
Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 став власником житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на підставі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року, то на підставі статті 377 ЦК України та 120 ЗК України до позивача переходить право користування земельною ділянкою, на якій це домоволодіння розташоване.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права користування спірною земельною ділянкою згідно з технічною документацією із землеустрою, складеною ПП "Земстройпроект" суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано рішення органу місцевого самоврядування про відмову йому у затвердженні технічної документації із землеустрою, складеною ПП "Земстройпроект".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - виконувач обов`язків начальника О. Корсун-Цуркан подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на думку представника заявника, земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, які відносяться до земель житлової та громадської забудови, можуть бути надані лише в межах населеного пункту, а земельна ділянка, яку просить надати позивач знаходиться за її межами.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статті 122 ЗК України наділене повноваженнями з передачі у власність або користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Законодавством визначена конкретна процедура щодо погодження та затвердження землевпорядної документації, яка позивачем не дотримана. Позивачем не надано доказів погодження технічної документації, розробленої ПП "Земстройпроект" та прийняття рішення органом влади щодо його затвердження у встановленому законодавством порядку.
Крім того представник заявника зауважувала, що протиправних дій стосовно позивача, які б порушували його право на користування земельною ділянкою,Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не вчиняло, його права не порушувало, а тому часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є необґрунтованим.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якій у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, вказуючи на необґрунтованість її доводів.
У поданому відзиві позивач вказував, що ним порушувалось питання про те, що відповідно до спадку він має право не тільки на житловий будинок, а й право на користування земельною ділянкою.
На думку ОСОБА_1 касатор безпідставно та самовільно змінив цільове призначення земельної ділянки, котра була надана для обслуговування належного йому в порядку спадкування житлового будинку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Богодухівського районного суду Харківської області.
09 квітня 2020 року цивільна справа № 613/663/18 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Кузнєцов В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Жданової В. С.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаною адресою була закріплена земельна ділянка площею 0,80 га, із яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,55 га - для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області 1V позачергової сесії VІІ скликання від 22 березня 2016 року № 31-VІІ ОСОБА_1 була надана згода на відновлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування позивачем була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В листопаді 2016 року ПП "Земстройпроект" звернулося до відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області з заявою про погодження меж земельної ділянки, що розташована за цією адресою, згідно з розробленою технічною документацією. Однак листом ОСОБА_1 було повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться поза межами населеного пункту.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З долученого до матеріалів справи рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року у справі № 613/1410/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Згідно з статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно із статтями 548, 549 ЦК Української РСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.