Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 200/19460/16-ц
провадження № 61-11547св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2018 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - ДДУВС) про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що 01 вересня 2015 року позивач уклав з відповідачем контракт з науково-педагогічним працівником, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду доцента кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету з 01 вересня 2015 року по 31 вересня 2016 року.
Наказом відповідача № 390 від 29 липня 2016 року позивача звільнено з займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України - за грубе порушення трудової дисципліни - відсутність на робочому місці без поважних причин 18, 19, 20, 21, 22 квітня 2016 року.
Вважає звільнення незаконним, оскільки він був відсутній на роботі з поважних причин, а саме, знаходився у відрядженні у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника на час проведення ІІ туру Всеукраїнської студентської олімпіади з правознавства за 2015-2016 роки, на підставі наказу № 170-в від 15 квітня 2016 року по Дніпропетровському національному університету ім. О. Гончара (далі - ДНУ), в якому працював за сумісництвом з 19 вересня 2015 року на посаді старшого викладача кафедри адміністративного та кримінального права.
Наказом від 15 квітня 2016 року № 170-В доцента кафедри адміністративного і кримінального права ОСОБА_1 з 17 квітня 2016 року по 23 квітня 2016 року (на сім діб) відряджено до м. Івано-Франківська для супроводження студентів та участі в якості члена журі на Всеукраїнській студентській олімпіаді з правознавства. Наказом від 15 квітня 2016 року № 212-В було внесені зміни до наказу № 170-В від 15 квітня 2016 року в частині строків проведення олімпіади, визначено термін з 17 квітня 2016 року по 22 квітня 2016 року (на 6 діб).
Враховуючи, що на час проведення олімпіади позивач мав три семінарських заняття в ДДУВС, він завчасно повідомив безпосереднього керівника ОСОБА_2 про своє відрядження та попросив на три семінарських заняття залучити його колегу ОСОБА_3 .
Через кілька місяців до позивача звернувся інспектор кадрів за основним місцем роботи та зажадав пояснень про його місце перебування з 17 по 22 квітня 2016 року. Позивача не було ознайомлено з наказом про проведення службової перевірки, він не мав змоги пояснити причини своєї відсутності та надати підтверджуючі документи. З висновками службового розслідування позивача ознайомлено не було. Про відсутність позивача на робочому місці відповідачу мало стати відомо відразу після фіксації факту відсутності на робочому місці в табелі обліку робочого часу. Звільнення працівника за прогул можливо безпосередньо після здійснення прогулу, але не пізніше одного місяця від дати виявлення прогулу. Наказ про звільнення було винесено через три місяці від дати виявлення прогулу. Крім того, позивача не було запрошено на засідання профспілкової організації, де повинно було розглядатися питання про його звільнення, в зв`язку з чим він не міг надати свої пояснення та заперечення щодо його звільнення. Позивачу у день звільнення не вручено копію відповідного наказу та не видано трудову книжку. Трудову книжку він отримав лише 05 вересня 2016 року.
Зазначив, що 30 вересня 2016 року він звертався до суду з позовом про поновлення на роботі, однак ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року позовну заяву було повернуто. Вказану ухвалу суду позивач отримав 08 листопада 2016 року та одразу подав позов до суду. В зв`язку з чим вважає, що строк на звернення з позовом до суду не є пропущеним.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:
поновити його на роботі в ДДУВС на посаді доцента кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату винесення судового рішення по справі;
допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;
допустити негайне виконання рішення про присудження робітникові заробітної плати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2018 року, з урахуванням ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДДУВС про поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушено прогулу відмовлено у зв`язку з пропуском строку звернення з позовом до суду.
Суд першої інстанції зробив висновок, що наявними в матеріалах справи доказами беззаперечно встановлено факт відсутності доцента кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету ДДУВС ОСОБА_1 на робочому місці 18, 19, 20, 21 та 22 квітня 2016 року без поважних причин, оскільки його відрядження до Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника було пов`язано з виконанням його трудових обов`язків в ДНУ, де він працював за сумісництвом, тобто міг працювати лише у вільний від основної роботи час. Проте 19-22 квітня 2016 року у ОСОБА_1 були заплановані навчальні заняття зі студентами ДДУВС - за основним місцем роботи. Ці дні вільними від роботи у нього не були, а у вільний від занять час, тобто 18 квітня 2016 року, позивач міг бути відсутнім на робочому місці лише з дозволу завідувача кафедри ОСОБА_4 .
Звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням встановленого законом порядку для звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
В матеріалах справи наявні два листи на ім`я ОСОБА_1, згідно з якими він запрошується на засідання профспілкового комітету, яке відбудеться 08 липня 2016 року, з приводу надання згоди на його звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України та яке відбудеться 15 липня 2016 року, з аналогічного питання. Разом з тим, доказів щодо вручення цих листів позивачу особисто, направлення поштою, актів про відмову позивача від отримання зазначених листів тощо відповідачем не надано, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості зробити висновок, чи позивач взагалі був повідомлений про дату засідання профспілкового комітету, та що відповідно, його неявка на ці засідання відбулася без поважних причин.
На думку суду, застосування відповідачем до позивача найбільш тяжкого дисциплінарного стягнення із можливих не є адекватним тяжкості вчиненого проступку та його наслідкам.
Суд вважав, що доводи позивача щодо незаконного звільнення є обґрунтованими, але позивачем пропущений місячний строк, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України, для звернення до суду з позовом у справі про звільнення. При цьому позивач не вказав жодної причини які призвели до пропуску ним цього строку та не надав заяви про поновлення пропущеного строку, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості поновити цей строк. Відтак у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції погодився з викладеними висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що відповідач звільнив позивача з порушенням норм права. Проте, суди зробили помилковий висновок, що позивач пропустив місячний строк для звернення до суду. 05 вересня 2016 року позивач отримав трудову книжку та копію наказу про звільнення. Вперше ОСОБА_1 звернувся до суду 30 вересня 2019 року. Позовну заяву було повернуто 04 жовтня 2016 року. Позивач одразу звернувся до суду повторно. Таким чином судами неправильно застосовано норми матеріального права щодо строків позовної давності та щодо обрахунку строку на звернення до суду.
Позиція інших учасників справи
У січні 2021 року ДДУВС подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, у якому просить залишити рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що на підставі наданих документів судами встановлено, що трудову книжку ОСОБА_1 отримав саме 10 серпня 2016 року. Враховуючи, що датою ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення та датою отримання трудової книжки є 10 серпня 2016 року, та те, що первісний позов ОСОБА_1 подано 30 вересня 2016 року, який був повернутий ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року, відсутні підстави вважати, що, звернувшись з позовом повторно 10 листопада 2016 року, позивач не пропустив строк для звернення до суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 26 жовтня 2020 року.
Після усунення недоліків ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 200/19460/17, витребувано справу з суду першої інстанції.