Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 684/197/19
провадження № 61-5400св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року у складі Галиш І. Б., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі - Управління), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 не мала законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки вона вже раніше таким правом скористалася і отримала у власність земельну ділянку такого ж виду в межах норм безоплатної приватизації площею 2 га на території Москалівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, право власності на яку зареєстровано 12 жовтня 2016 року, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 жовтня 2016 року № 22-26048-СГ. Також ОСОБА_1 будучи власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2016 року відчужила її на користь ОСОБА_3, яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 19 вересня 2017 року відчужила її на користь ОСОБА_2 .
З метою підтвердження своїх повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області самостійно не може звернутися з даним позовом до суду, оскільки оскаржуваний наказ Управління був реалізований шляхом оформлення права власності на земельну ділянку на ОСОБА_1 . Саме незаконні дії Управління призвели до порушення права держави на спірну земельну ділянку, в зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у даній справі і не може набути процесуального статусу позивача.
Виходячи з вищевикладеного, просив:
визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 листопада 2016 року № 22-29415-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області;
витребувати в ОСОБА_2 на користь держави спірну земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29415-СГ від 04 листопада 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.
Витребувано в ОСОБА_2 на користь держави вищезазначену земельну ділянку.
Стягнуто з ОСОБА_1 та Управління на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 960,50 грн. з кожного, з ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора суд виходив з того, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 6824484000:02:018:0060 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання так як їй передано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825884400:04:042:0029 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, а отже зазначила у заяві недостовірні дані про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалася, що є порушенням статей 116, 121 ЗК України, тому позовна вимога щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає задоволенню. Оскільки право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.
Короткий зміст cудового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29415-СГ від 04 листопада 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.
Витребувано в ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.
Стягнуто з ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1280,67 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки право власності на спірну земельну ділянку державної власності було отримано відповідачем ОСОБА_1 з порушенням вимог закону, внаслідок недотримання законодавчих актів під час безоплатної передачі земельної ділянки особі з боку державного органу, уповноваженого від імені держави здійснювати таку безоплатну передачу, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника-держави поза його волею, тому наявні всі правові підстави для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_2 в порядку статті 388 ЦК України. З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої та апеляційної інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що виразилося у неправильному тлумаченні закону та застосуванні закону, який не підлягав застосуванню.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області вимог закону при прийнятті оскаржуваного наказу. Управління при прийнятті саме оспорюваного наказу діяло у спосіб та в межах своїх повноважень передбачених ЗК України, нормами якого передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
З системного аналізу норм статті 50 Закону України "Про землеустрій" та частини 6 статті 186-1 ЗК України, слідує, що у погодженні проекту землеустрою може бути відмовлено, в разі якщо положення проекту землеустрою не відповідають вимогам законів, тобто вимогам встановленим статтею 50 Закону України "Про землеустрій", яка передбачає вимоги до проектів землеустрою або прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Отже, суд апеляційної інстанції здійснив неправильне тлумачення частини шостої статті 186-1 ЗК України та як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області правових підстав для відмови згідно частини шостої статті 186-1 ЗК України у погодженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про її витребування на користь держави, оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, на час придбання спірної земельної ділянки її тодішній власник ОСОБА_3 мала право на її відчуження, оскільки придбала її на законних та правових підставах у відповідності до нотаріально посвідченого оплатного договору купівлі-продажу від 29 рудня 2016 року за № 1300, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з волі останньої шляхом прийняття наказу від 04 листопада 2016 року № 22-29415-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
Особу може бути позбавлено власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-92цс13.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2020 року матеріали цивільної справи № 684/197/19 надійшли до Верховного Суду та 13 травня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку ( пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).