Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 202/3279/18
провадження № 61-12134св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко Р. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Позов мотивований тим, що 06 липня 2013 року зареєстровано шлюб між нею та відповідачем. 30 серпня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Від шлюбу сторони у справі мають спільну малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент звернення до суду проживала разом із батьком. Спільного рішення про проживання дитини разом з батьком позивач та відповідач не приймали, що свідчить про протиправні дії останнього та порушує права позивача як матері.
Позивач є достойною особою, яка може та повинна виховувати свою дочку, а проживання малолітньої дитини з нею відповідає безпосередньо інтересам доньки.
Відповідач постійно створює стресові ситуації у стосунках матері та дочки. Небажання та активне ухилення відповідача від сумісного з позивачем прийняття рішення стосовно встановлення місця проживання їхньої малолітньої дочки змусило ОСОБА_1 звернутись до суду з відповідною позовною заявою для захисту порушених прав та інтересів.
Просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов мотивований тим, що він є рідним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин колишня дружина постійно заважала йому повноцінно брати участь у вихованні дитини - влаштовувала сварки, ховала дитину, перешкоджала спілкуванню з дитиною та зустрічам. Він завжди мав бажання спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні та розвитку як батько. З яких саме мотивів позивач умисно перешкоджала йому не відомо. Він дуже любить свою доньку та піклується нею. Жодних фактів, які б свідчили про його погане ставлення до неї або неналежне виховання не існує. Доньку він не викрадав, дитина сама висловила небажання повертатися після прогулянки до матері. З липня 2018 року донька проживала разом з ним за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2 . Донька має гарні житлові умови, їй створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку. Вказав, що він є порядною та відповідальною людиною, дбайливо та з любов`ю ставиться до своєї доньки, забезпечує їй належний рівень життя, опікується її інтересами, стежить за станом її здоров`я. Він має з донькою психологічний контакт та прив`язаність один до одного. Звернув увагу на те, що він не зловживає алкоголем або наркотичними засобами, не палить, не притягався до кримінальної відповідальності, має гарну характеристику. Після припинення шлюбних відносин з колишньою дружиною між ними склалися неприязнені стосунки, виникали сварки з приводу того, що вона чинила перешкоди у спілкуванні з донькою. За її адресою неодноразово викликалася поліція, в тому числі і за його ініціативою. Вказав, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Просив визначити місце проживання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 ..
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання доньки з матір`ю та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні виключні обставини за яких в даному випадку донька має бути розлучена із своєю матір`ю, яка спиртними напоями та наркотичними засобами не зловживає, не палить, на диспансерних обліках не перебуває, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, в якому створені належні умови для проживання та виховання дитини, працює та здатна матеріально забезпечувати дитину всім необхідним для нормального утримання, розвитку, відпочинку та виховання, що відповідає принципам 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року. Зазначені висновки суду повністю відповідають інтересам дитини.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, встановив наявність однакових належних матеріально-побутових умов у матері і у батька для проживання дитини, їх позитивних характеристик, обґрунтовано вважав, що сторони можуть у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, враховуючи вік доньки ОСОБА_4, яка на день ухвалення рішення не може дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, що буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги, що рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпрі ради від 22 травня 2019 року № 179 "Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 " встановлено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою. Однак, вимоги позивач порушувала систематично, в результаті чого доньку було вивезено за межі території України, а саме до АР Крим. Суд першої інстанції проігнорував докази аморальної поведінки ОСОБА_1, проігнорував клопотання про витребування доказів з прикордонної служби України, не перевірив належним чином надані позивачем докази. Суд апеляційної інстанції допустив однобічність у дослідженні доказів і не перевірив усіх обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог та не надав мотивування усім доводам сторін у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року ОСОБА_2 продовжено строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 202/3279/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 202/3279/18 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 642/3886/18, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 липня 2013 року, який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року розірвано.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом від 12 квітня 2018 року № 2-н/202/94/2018 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 28 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26 вересня 2019 року за № В-15 23322 станом на 31 серпня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів складає 17 711,50 гривень.