Постанова
Іменем України
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 334/4340/18
провадження № 61-7384св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька державна нотаріальна контора,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2020 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа - Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який на день смерті проживав по АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 та автомобілю марки NISSAN X-TRAIL. ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини за заповітом, який вчинено 08 листопада 2013 року та посвідчено приватним нотаріусом Шахтарського міського нотаріального округу Донецької області Заря В. В. за реєстровим № 2676 на все майно спадкодавця. Інших спадкоємців, які б подали заяву про прийняття спадщини немає. Після закінчення встановленого законом строку на прийняття спадщини, представник позивача - ОСОБА_5 звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори за заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольської К. К. від 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відмовлено у зв`язку з відсутністю відомостей щодо кола спадкоємців, а саме відповідної довідки з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позивач вказувала, що отримати вищевказані відомості неможливо, оскільки спадкодавець на день своєї смерті був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_1, що на теперішній час є тимчасово окупованою територією України, де не працюють компетентні органи України.
ОСОБА_1 просила:
визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до матеріалів спадкової справи № 13/2015 позивач своєчасно звернулась до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову квартиру їй було відмовлено через відсутність відомостей щодо кола спадкоємців, а саме, відповідної довідки з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернулась до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. З урахуванням того, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до статті 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року скасовано.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення, яким було визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка є предметом спору про визнання правочину недійсним та витребування у цивільній справі № 334/8625/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа - нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я. С., спірна квартира знаходилась під арештом на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року, що було зареєстровано в державному реєстрі заборон, стягувачем в якій зазначено ОСОБА_2 . Суд першої інстанції безпідставно не залучив ОСОБА_2 до участі у справі, хоча спір безпосередньо стосується її прав та інтересів останньої, з огляду на те, що вона заявила свої права на квартиру АДРЕСА_2, як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_7, який був власником спірної квартири та яка вибула з його володіння, на думку ОСОБА_2, на підставі незаконного спадкового договору від 07 вересня 2011 року. Судом першої інстанції не було перевірено чи визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на спірну квартиру не суперечить вимогам закону та чи не порушує таке визнання прав інших осіб, оскільки на квартиру накладено арешт.
Аргументи учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2020 року, у якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4, не знав і не міг знати про наявність виниклого спору та розгляду цивільної справи предметом якої була його власність, а саме - квартира АДРЕСА_2, про що свідчить ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2015 року по справі № 334/8625/14-ц про залучення у якості співвідповідача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що була винесена вже після його смерті. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2019 року, ОСОБА_1 визнана правонаступником померлого батька, ОСОБА_4 і на даний час вже зазначена в уточненій позовній заяві ОСОБА_2 як відповідач. Спираючись фактично тільки на ті обставини, що під час винесення рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стосовно визнання права власності на спадкове майно у вигляді квартири, на яку вже був накладений арешт, постановою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року в справі № 334/4340/18 було скасовано, а у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд послався на обставини та докази тієї цивільної справи, провадження в якій відкрито та розгляд якої й досі триває і по цій справі відсутнє рішення суду яке б набрало законної сили та надало б змогу апеляційному суду, вважати обставини зазначені у рішенні суду, які були б підтверджені достатніми доказами, чим фактично звільнив апелянта по справі від доказування певних обставин, тим самим порушивши приписи частини 4 статті 82 ЦПК України, яка зазначає, що від доказування звільняються ті обставини, встановленні рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначає, що незадоволення позовних вимог ОСОБА_2 унеможливить повторне звернення ОСОБА_1 до суду із захистом своїх спадкових та майнових прав. ОСОБА_1 у касаційній скарзі указує, що внаслідок скасування рішення суду та за відсутністю можливості отримати відомості щодо кола спадкоємців, оскільки спадкодавець був зареєстрований на тимчасово окупованій території України і за наявністю спору щодо спадкового майна, позивач буде абсолютно позбавлена можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину так і повторно звернутися до суду за захистом своїх прав.
У липні 2020 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що у разі відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову в справі № 334/8625/14-ц буде скасований арешт на спірну квартиру та ОСОБА_2 перестане бути особою, яка має права на спірну квартиру та яка повинна була бути залучена для участі у справі у зв`язку з існування арешту на спірну квартиру. На цей час існує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права власності на квартиру АДРЕСА_2 . У разі відмови ОСОБА_2 у задоволені позову вказаного спору не буде існувати. Спір буде вирішуватись між іншими сторонами, що не позбавить ОСОБА_1 права на захист спадкового права в судовому порядку. На час звернення ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом існувала ще одна перешкода у отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом - існування заборони на спірну квартиру. У главі 10 Порядку вчинення дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після перевірки відсутності заборони. Відомості про накладення арешту були внесені до державного реєстру обтяжень 23 червня 2018 року, номер запису про обтяження 26790771, в якому зазначено, що арешт нерухомого майна накладений на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року в справі № 334/8625/14-ц. Ухвала суду про накладення арешту - є рішенням суду, яке обов`язкове для виконання згідно статті 129-1 Конституції України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).