Постанова
Іменем України
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 213/4013/19
провадження № 61-10990св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка підписана представником Корнєвим Максимом Юрійовичем, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року у складі судді: Попова В. В.,та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про компенсацію моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку під час виконання своїх трудових обов`язків. Найбільших моральних страждань та переживань позивач перенесла у день смерті чоловіка. позивач втратила свого чоловіка, якого вона сильно любила та поважала. Звістка про смерть чоловіка завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, чоловік завжди допомагав їй у будь-яких справах. Дізнавшись про смерть чоловіка, позивач зазнала сильне емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі чоловіка, нормальні життєві зв`язки позивача були знищенні, вона постійно відчуває почуття туги та самітності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого її лиха, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про чоловіка постійно переслідують її. Крім цього, на вихованні у позивача залишився син ОСОБА_3, якому на день смерті чоловіка позивача виповнилося лише 11 років, та який, через недбалість та грубе порушення законодавства з охорони праці з боку Відповідача позбавлений батьківського спілкування, турботи та любові рідного батька, а Позивач, дивлячись на те, що рідний батько дитини загинув, зазнає сильних моральних страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
ОСОБА_1 просила стягнути з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача моральної шкоди. завданої внаслідок смерті її чоловіка на виробництві у розмірі 834 600,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1, до АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві задоволені частково.
Стягнуто з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка на виробництві без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Відповідач як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника. Відповідач мав створити чоловіку позивача та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим. Бездіяльність відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці, призвела до смерті чоловіка позивача, внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила чоловіка, залишилась без його підтримки, з малолітньою дитиною на утриманні. Факт смерті чоловіка позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував обставини нещасного випадку, що стався з чоловіком позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили та те, що причинами нещасного випадку визначено зокрема, порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача, що встановлено актом №19 форми Н-1 "Про нещасний випадок", який складено 30 листопада 1998 року, який не оспорило підприємство відповідача. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню і належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 200 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку зі смертю чоловіка. У задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди позивачу мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР. Відповідно до статті 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Відповідач мав створити чоловіку позивача та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим. Бездіяльність відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці, призвели до смерті чоловіка позивача, внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, яка підписана представником Корнєвим М. Ю., в якій просило оскаржені рішення в частині стягнення з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн та вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом статті 440-1 ЦК Української РСР заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Членам родини не передбачено відшкодування моральної шкоди, оскільки діючим на той час законодавством не було передбачено право сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві. Оскільки на час винесення рішення Дніпровським апеляційним судом від 16 червня 2020 року був відсутній висновок Верховного Суду, який випливає з одних і тих правовідносин, у якому один і той же предмет спору, і який врегульований одними і тими ж нормами матеріального права. Суди не звернули уваги на те, що діючим законодавством на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, а статтею 440і ЦК Української РСР була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди лише тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. При винесенні оскаржуваних судових рішень порушили норми матеріального права, а саме застосовані норми, які не регламентували відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам його родини (положення ст. 440-1 ЦК УРСР в редакції 1963 року).
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкодиОСОБА_1 в розмірі 200 000 грн. В іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що ОСОБА_1 є дружиноюОСОБА_2 .
Відповідно до Акту № 19 про нещасний випадок від 30 листопада 1998 року, 16 листопада 1998 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, де потерпілим є чоловік позивача - ОСОБА_2, який працював водієм автомобіля БЕЛАЗ, помер.