ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року № 9901/803/18 (провадження № 11-367заі20)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати Комісію завершити оцінювання позивачки на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 про невідповідність позивачки займаній посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 4 жовтня 2005 року № 1412/2005 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва, а Постановою Верховної Ради України від 4 листопада 2010 року № 2678-VI обрана суддею зазначеного суду безстроково.
Рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1
ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 81 бал. За результатами виконання практичного завдання набрала 84 бали. Загалом на етапі складення іспиту ОСОБА_1 набрала 165 балів.
Рішенням ВККС від 12 квітня 2018 року № 82/зп-18 затверджено результати першого етапу оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 15 березня 2018 року, яким, зокрема, ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
30 липня 2018 року ВККС проведено співбесіду з позивачкою, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
За критерієм професiйної компетентностi ОСОБА_1 оцiнено Комісією на пiдставi результатiв iспиту, дослiдження iнформацiї, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 роздiлу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення).
За критерiями особистої та соціальної компетентностi ОСОБА_1 оцiнено Комiсiєю на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослідження iнформацiї, яка мiститься в досьє, та спiвбесiди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 роздiлу II Положення.
За критерієм професійної етики, оцiненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 роздiлу II Положення, суддя набрала 130 балiв. За цим критерієм позивачку оцiнено на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослідження інформації, яка мiститься в досьє, та спiвбесiди.
За критерієм доброчесностi, оцiненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 роздiлу II Положення, суддя набрала 115 балiв. За цим критерієм суддю оцiнено на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослiдження інформації, яка мiститься в досьє, та спiвбесiди.
Оцiнюючи вiдповiднiсть судді критерiям професiйної етики та доброчесностi, Комісією враховано вiдомостi щодо неналежного виконання суддею ОСОБА_1 обов`язкiв, передбачених пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон
№ 1402-VIII), а також про недотримання нею вимог статей 1, 3 та 13 Кодексу суддiвської етики, зокрема, пiд час зайняття суддею адмiнiстративної посади виконувача обов`язкiв заступника голови суду.
Комiсiєю також надано оцінку інформації стосовно поведінки суддi ОСОБА_1 , яка створила перешкоди для реалiзацiї органом суддiвського самоврядування - зборами суддiв повноважень щодо органiзацiї роботи Голосіївського районного суду міста Києва, належного контролю за ефективнiстю здiйснення правосуддя.
Крім того, пiд час квалiфiкацiйного оцiнювання виявлено факти щодо значної кiлькостi судових справ, якi перебувають у провадженні суддi ОСОБА_1 з порушенням строків розгляду, передбачених законом: понад 6 мiсяцiв, понад 1 рік, понад 2 роки. Водночас суддя повiдомила Комісії суперечливі вiдомостi щодо ефективностi здiйснення нею судочинства, розглянутих судових справ з порушенням строків.
Відтак за критерієм компетентності суддя набрала 375 балів.
Рішенням ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді.
За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрала 620 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому ВККС України на підставі статей 83-86, 93, 101, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18, яким вирішила:
- визначити, що суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрала 620 балів;
- визнати суддю Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
У подальшому ВРП прийняла рішення від 15 вересня 2020 року № 2620/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
Вважаючи протиправними дії Комісії щодо виставлення оцінок за критеріями та показниками кваліфікаційного оцінювання, окрім тих, які оцінюються за результатами іспиту, а відтак і протиправним рішення ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 року, яке прийняте на підставі такого оцінювання, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що спірне рішення, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, а тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише разом з ухваленим рішенням ВРП після розгляду такої рекомендації.
У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18.
Суд також зазначив, що оспорюване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги у цій справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував, що оспорюване рішення ВККС створювало та створює негативні наслідки для скаржниці.
Зокрема, зауважує, що це рішення включається до суддівського досьє та, відповідно, впливає на подальшу її можливість бути об`єктивно оціненою у випадку, якщо вона захоче взяти участь у конкурсі на посаду судді до іншого суду.
Зазначає також, що протягом тривалого часу вона вважалася такою, що не пройшла кваліфікаційне оцінювання, а відтак понад два роки отримувала меншу суддівську винагороду.
Крім того, скаржниця зауважує, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення була заподіяна шкода її професійній репутації, а встановлені в рішенні обставини вона може спростувати лише в судовому порядку. Тому вважає, що ці обставини як окремо, так і в сукупності свідчать і про заподіяння оскаржуваним рішенням негативних наслідків для її приватного життя, зокрема в частині кар`єрного розвитку.
На думку скаржниці, оскаржуване рішення відповідно до законодавства не може вважатися виключно рекомендацією, оскільки в резолютивній частині законом не передбачено можливості надання рекомендації, а лише зазначено, що це рішення як самостійний акт може бути підставою для внесення подання, яке, у свою чергу, є тим самостійним актом і яке розглядається для вирішення питання про звільнення.
ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи і не врахував того факту, що вона оскаржує не лише рішення, але й дії відповідача, а справу закрито виключно з мотивів можливості/неможливості оскарження рішення. При цьому не було враховано того, що оскаржуване рішення породжує негативні наслідки, за своїм змістом не містить рекомендацій, а лише імперативні приписи, чим власне й порушено норми процесуального права щодо об`єктивного розгляду справи та протиправно обмежено право ОСОБА_1 на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проведення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 відбувалося в межах, визначених законом, та на підставі підзаконних нормативно-правових актів, у яких викладений детальний порядок реалізації норм, що містяться в законі.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного провадження» ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, яким його розглянуто.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуване рішення ВККС було предметом розгляду ВРП. За наслідками такого розгляду ВРП прийняла рішення від 15 вересня 2020 року № 2620/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
З урахуванням правового регулювання та обставин справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП не наділена повноваженнями щодо скасування або визнання протиправним оскаржуваного рішення. Водночас ВРП надала оцінку оскаржуваному рішенню, матеріалам суддівського досьє, копіям записів співбесід із суддею та дійшла висновку про те, що доводи, наведені в рішенні ВККС від 30 липня 2018 року, не можуть вважатись належними та достатніми підставами для звільнення судді із займаної посади за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Отже, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Зі змісту позовн