ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року № 9901/977/18 (провадження № 11-287заі20)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
Короткий виклад історії справи
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:
? визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18, яким визнано позивача таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести подання до ВРП з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду;
? зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідком пройденого позивачем кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Положення про порядок та методологію оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення № 143/зп-16);
? стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що при проведенні його кваліфікаційного оцінювання та прийнятті оскаржуваного рішення Комісією порушено норми Конституції України, Закону № 1402-VIII, Положення № 143/зп-16, Порядку формування і ведення суддівського досьє. На думку ОСОБА_1 , оскаржуване рішення є протиправним, невмотивованим, ухваленим ВККС з перевищенням повноважень та порушенням законодавства, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 654/2007 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду, Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4918-VI обраний суддею вказаного суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1
Рішенням Комісії від 20 червня 2018 року № 147/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 11 квітня 2018 року, зокрема і судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 , та допущено його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами співбесіди із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє, Комісія дійшла таких висновків: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 364,4 бала; за критерієм професійної етики - 165 балів; за критерієм доброчесносності - 115 балів.
За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрав 644,4 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому ВККС на підставі статей 83-86, 93, 101, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18, яким вирішила:
- визначити, що суддя Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрав 644,4 бала;
- визнати суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Вважаючи зазначене рішення ВККС протиправним, невмотивованим, ухваленим з перевищенням повноважень та порушенням законодавства, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади, ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом.
Водночас рішенням ВРП від 18 серпня 2020 року № 2402/0/15-20 відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 серпня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звертався до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою з тих підстав, що воно прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 зауважував, що, серед іншого, у своєму позові зазначав про те, що ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання судді має право ухвалити одне з передбачених Законом № 1402-VIII та Положенням № 143/зп-16 рішень, зокрема про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Однак Комісія в оскаржуваному рішенні об`єднала рішення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді та рішення щодо внесення рекомендації ВРП про звільнення судді з посади, відтак скаржник оскаржує рішення ВККС в цілому.
На думку скаржника, внаслідок неврахування судом першої інстанції зазначених обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскаржуваною ухвалою закрито провадження не лише в частині оскарження позивачем рішення ВККС щодо внесення рекомендації ВРП про звільнення судді з посади, але і в частині оскарження рішення ВККС щодо невідповідності судді займаній посаді за результатами проходження кваліфікаційного оцінювання, що позбавило ОСОБА_1 права на судове оскарження рішення ВККС, прийнятого за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді.
ОСОБА_1 зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки містить рекомендацію про звільнення судді.
Крім цього, скаржник зазначав, що перебуває в ситуації правової невизначеності, в якій він займає посаду судді, але щодо нього існує рішення ВККС про невідповідність його займаній посаді судді, що перешкоджає йому та позбавляє його права здійснювати правосуддя.
ОСОБА_1 також зауважував, що рішення ВРП жодним чином не поновлює його право на здійснення правосуддя, оскільки ВРП не наділена повноваженнями скасувати рішення ВККС, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання судді, та не наділена повноваженнями призначати повторне кваліфікаційне оцінювання або зобов`язати Комісію повторно оцінити суддю.
На думку скаржника, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи некоректно застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, оскільки у зазначеній справі фактично не спростовані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких неодноразово розглядалися справи з аналогічними позовними вимогами та стосовно яких приймалися судові рішення по суті.
Водночас ОСОБА_1 зазначав, що суд безпідставно та всупереч статтям 72, 74 КАС врахував повідомлення з вебсайту ВРП щодо рішення, прийнятого ВРП за наслідками розгляду подання ВККС про звільнення скаржника з посади судді, оскільки жоден з учасників справи цей доказ не подавав.
Крім того, скаржник указував на порушення судом першої інстанції пункту 10 частини другої статті 180 КАС. Зокрема, суд не розглянув та не вирішив його клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 19 серпня 2020 року, та розглянув цю справу у письмовому провадженні за відсутності учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що,зважаючи на правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважають, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, яким його розглянуто.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуване рішення ВККС було предметом розгляду ВРП. За наслідками такого розгляду ВРП було прийнято рішення від 18 серпня 2020 року № 2402/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
Зокрема, ВРП зазначила про те, що ймовірні факти неподання або несвоєчасного подання суддею всіх відомостей у деклараціях та посилання на цей факт Комісії в рішенні від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18 не є достатніми підставами для звільнення судді із займаної посади за результатами кваліфікаційного оцінювання. ВРП зауважила, що посилання Комісії не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки інформація про невідповідність витрат і майна ОСОБА_1 як судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам у матеріалах досьє відсутня. Інформація щодо порушення порядку подання зазначених декларацій і результатів перевірки декларацій у матеріалах досьє також відсутня. Матеріали суддівського досьє ОСОБА_1 також не містять жодних негативних висновків щодо нього. Крім того, негативні висновки органів, до компетенції яких належить перевірка професійної етики та доброчесності ОСОБА_1 , у матеріалах суддівського досьє також відсутні, жодного негативного висновку ВККС щодо нього не було. На підставі зазначеного ВРП дійшла висновку про те, щонеможливо встановити, за яким саме критерієм суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, як і неможливо встановити дійснихмотивів, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.
На підставі зазначеного висновується, що оскаржуване рішення ВККС вичерпало свою дію та втратило юридичне значення, а суддя продовжує перебувати на посаді судді відповідного суду.
Отже, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом позову в цій справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування рішення від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18, яким позивача визна