ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року № 9901/991/18 (провадження № 11-300заі20)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
Короткий виклад історії справи
У грудні 2018 року ОСОБА_1 зверталася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила:
? визнати протиправним та скасувати рішення від 17 жовтня 2018 року № 1835/ко-18, яким позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду;
?зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідком пройденого позивачкою кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), Положення про порядок та методологію оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року №20/зп-18) (далі - Положення № 143/зп-16);
? стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1205/2001 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду міста Львова строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2007 року № 751-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Львівської області безстроково, а Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5010-VI обрано на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду.
Рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-15 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап ? складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди. Згідно з додатком 1 ОСОБА_1 включена до списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року призначено проведення кваліфікаційного оцінювання.
22 лютого 2018 року ОСОБА_1 склала іспит, на якому відповідно до рішення ВККС від 7 березня 2018 року № 48/зп-18 набрала 165,9 бала, з яких: 76,4 бала за результатами анонімного письмового тестування та 79,5 бала за виконання практичного завдання.
Рішенням ВККС від 30 травня 2018 року №119/зп-18 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено показники критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням ВККС від 20 червня 2018 року № 147/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
3 липня 2018 року Комісією проведено співбесіду із суддею та оголошено перерву, після якої продовжено співбесіду 17 жовтня 2018 року, за результатами якої було прийнято рішення № 1835/ко-18.
У цьому рішенні зазначено, що за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) ОСОБА_1 отримала 358,9 бала.
При цьому відповідність критерію професійної компетентності оцінено за результатами іспиту, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідно до показників, визначених пунктами 1?5 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
Відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідно до пунктів 6?7 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
За критерієм професійної етики, оціненим за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідно до показників, визначених пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя отримала 162 бали.
За критерієм доброчесності, оціненим за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідно до показників, визначених пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя набрала 128 балів.
Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрала 648,9 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
На підставі вищезазначеного Комісія визнала суддю Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення її з посади судді.
Вважаючи рішення ВККС від 17 жовтня 2018 року № 1835/ко-18 протиправним, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Водночас рішенням ВРП від 18 серпня 2020 року № 2403/0/15-20 відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 8 вересня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВККС про визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, саме собою не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення.
Суд першої інстанції також зазначив, що звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 зверталася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, ОСОБА_1 звертала увагу на те, що підставою для закриття провадження у цій справі суд вказав те, що рішення ВККС, прийняте за наслідками кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене разом з рішенням ВРП, прийнятим за наслідками розгляду рекомендації ВККС про звільнення судді. При цьому серед підстав позову зазначалось, що ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання судді має право ухвалити одне з передбачених Законом № 1402-VIIIта Положенням № 143/зп-16рішень, зокрема про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Однак унаслідок протиправного прийняття ВККС у єдиному документі рішення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді і рішення щодо внесення рекомендації ВРП про звільнення судді з посади скаржниця оскаржує рішення ВККС у цілому.
На думку скаржниці, внаслідок неврахування судом першої інстанції зазначених обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскаржуваною ухвалою закрито провадження не лише в частині оскарження позивачкою рішення ВККС щодо внесення рекомендації ВРП про звільнення судді з посади, але і в частині оскарження позивачкою рішення ВККС щодо невідповідності судді за результатами проходження кваліфікаційного оцінювання, що позбавило ОСОБА_1 права на судове оскарження рішення ВККС, прийнятого за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді.
ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки містить рекомендацію про звільнення судді.
Крім цього, скаржниця зазначала, що перебуває в ситуації правової невизначеності, в якій вона займає посаду судді, але щодо неї існує рішення ВККС про її невідповідність займаній посаді судді, що перешкоджає їй та позбавляє її права здійснювати правосуддя.
ОСОБА_1 також зауважувала, що рішення ВРП жодним чином не поновлює її право на здійснення правосуддя, оскільки ВРП не наділена повноваженнями скасовувати рішення ВККС, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання судді, та не наділена повноваженнями призначати повторне кваліфікаційне оцінювання або зобов`язати Комісію повторно оцінити суддю.
На думку скаржниці, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи некоректно застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, оскільки у зазначеній справі фактично не спростовані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких неодноразово розглядалися справи з аналогічними позовними вимогами та стосовно яких приймалися судові рішення по суті.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 вересня 2020 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, щоз огляду на правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважають, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, яким його розглянуто.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуване рішення ВККС було предметом розгляду ВРП. За наслідками такого розгляду ВРП було прийнято рішення від 18 серпня 2020 року № 2403/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
Зокрема, ВРП зазначила, що Комісіявказує на ненадання суддею переконливих пояснень або документів щодо декларування свого майна та майна членів її сім`ї відповідно до вимог чинного законодавства. А саме Комісія зазначила, що ОСОБА_1 не спростувала інформацію щодо невідображення певних відомостей про майно, доходисудді та доходи членів сім`ї у паперових та електронних деклараціях за 2012 - 2017 роки, однак посилання Комісії на цей факт у рішенні від 17 жовтня 2018 року № 1835/ко-18 ВРП вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підтверджуються належними доказами. Тому ВРП дійшла висновку, що рішення Комісії в цій частині ґрунтується лише на припущеннях та не є вмотивованим.
Стосовно доводів Комісії про непоодинокі випадки невжиття суддею заходів щодо забезпечення права учасників судового процесу на доступ до правосуддя ВРП вказує на те, що під час співбесіди із суддею ОСОБА_1 . Комісією було порушено питання про скасування певних судових рішень, які приймалися нею у колегіальному складі, у зв`язку з неналежним повідомленням учасників судового розгляду. Однак ВРП зауважує, щосуддя ОСОБА_1 зазначала, що всі учасники судових засідань повідомлялися про розгляд справ, проте з різних причин повідомлення про розгляд не були вручені адресатам. Як указувала суддя ОСОБА_1 , ці факти вона взяладо уваги та проаналізувала, не допускаючи вподальшому подібних випадків.
На підставі зазначеного висновується, що оскаржуване рішення ВККС вичерпало свою дію та втратило юридичне значення, а суддя продовжує перебувати на посаді судді відповідного суду.
Отже, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої