Окрема думка суддів К. М. Пількова, Л. Й. Катеринчук, В. В. Пророка
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19.01.2021 частково задовольнила касаційну скаргу позивача Партнерства з обмеженою відповідальністю «Серфінг системс ЛП», змінила постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 916/1415/19, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. При цьому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін у резолютивній частині, якою відмовлено у задоволенні позову про визнання припиненими з певної дати у минулому низки договорів іпотеки.
З висновками Великої Палати стосовно ефективного способу захисту, а також в цілому з рішенням не погоджуємось з таких мотивів.
Велика Палата виходила з того, що між учасниками цієї справи фактично існує спір щодо відсутності права іпотеки зі спірних договорів іпотеки та наявності права іпотеки позивача з договорів іпотеки, укладених ним з ТОВ «Люнакс» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ) у 2017 році. На думку Великої Палати, у цьому спорі позивач через обраний ним спосіб захисту намагається встановити факти, які підтвердять правомірність отримання ним нерухомого майна в іпотеку. За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненими з 22 серпня 2016 року спірних договорів іпотеки не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача, як іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними з ТОВ «Люнакс».
За висновком Великої Палати, якщо позивач вважає наявним своє право іпотеки, яке конкурує з правом іпотеки відповідача, то належному способу захисту зазначеного інтересу позивача відповідатиме, зокрема, позовна вимога про визнання відсутності права іпотеки відповідача.
Отже Велика Палата, як видається, виходила з того, що позов про визнання припиненим з певної дати у минулому договору іпотеки є таким, що не передбачений законом або договором, та є неефективним для захисту прав позивача як іпотекодержателя, оскільки ефективним є «звернення до суду одночасно з вимогами про визнання відсутнім права іпотеки відповідача та визнання права іпотеки позивача».
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові у цій справі погодилась з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка передала справу на розгляд Великої Палати, про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, в тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас, за висновком Великої Палати, подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору.
Не погоджуємось з цими висновками, яких дійшла Велика Палата у цій справі.
Видається помилковим підхід Великої Палати у цій справі до позовної вимоги про визнання припиненим з певної дати у минулому договору іпотеки як до окремого способу захисту, не передбаченого законом, а не як до варіанту формулювання вимоги про визнання права (визнання відсутнім права).
Визнання іпотеки припиненою як (1) визнання відсутнім права або (2) припинення правовідносин
На ефективність визнання іпотеки припиненою як способу захисту, зокрема, прав іпотекодавця, вказує норма частини другої статті 4 Закону України «Про іпотеку», за якою іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
Тобто саме рішення суду про визнання іпотеки припиненою може бути підставою для державної реєстрації припинення іпотеки.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Тому стосовно іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки, вимога визнати договір іпотеки припиненим слід розуміти як таку, яка спрямована на одержання судового захисту способом визнання іпотеки припиненою. Однак, як буде викладено далі, в одних випадках ця вимога може бути спрямована на визнання права (визнання відсутнім права), а в інших - на припинення правовідносин на майбутнє (ex nunc).
Негативні наслідки розмежування дії іпотечного договору і дії іпотеки
До яких наслідків призводить розмежування дії іпотечного договору і дії іпотеки як права і обтяження таким чином, як це подано у постанові Суду?
Якщо визнати, що попри припинення іпотеки як права для іпотекодержателя і обтяження для майна іпотекодавця договір іпотеки залишається чинним на майбутнє, це створює підставу для повторного внесення до Реєстру даних про обтяження, оскільки його існування передбачено чинним договором іпотеки.
Якщо ж вважати, що має місце припинення принаймні умови іпотечного договору про власне іпотеку, а можуть залишитись чинними інші положення (зокрема, про страхування, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки), то така ситуація видається абсурдною з двох причин:
1) оскільки умови про власне іпотеку (зокрема зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання) є його істотними умовами, як це передбачено частиною першою статті 18 Закону, без збереження чинності цих умов навряд чи можна вести мову про існування іпотечного договору. Оскільки ці істотні умови припиняються, припиняється весь іпотечний договір;
2) якщо навіть визнати, що за відсутності чинних істотних умови іпотечного договору інші положення договору зберігають чинність, трансформуючись у якийсь інший договір, у іпотекодавця надалі немає підстав для виконання таких обов`язків, які б виникали на підставі цього договору після припинення власне іпотеки. Наприклад, застрахувати майно на майбутнє. При цьому мова не йде про те, що іпотекодавець звільняється від відповідальності за порушення своїх обов`язків, яке мало місце, поки іпотечний договір був чинним. Ця відповідальність не припиняється самим лише припиненням іпотечного договору. Договір є підставою виникнення зобов`язання (частина друга статті 11, частина друга статті 509 ЦК України) однак не самим зобов`язанням. Тому припинення договору не тягне за собою в усіх випадках припинення зобов`язань, які вже виникли на його підставі. Отже й наслідки порушення іпотекодавцем своїх обов`язків, які виникли на підставі чинного іпотечного договору, не усуваються автоматично припиненням іпотечного договору.
Доходимо висновку, що визнання судом іпотеки припиненою навряд чи можливе без висновку про припинення іпотечного договору.
Визнання припиненим договору, визнання припинення чинності договору, визнання припинення права з договору, визнання припиненими правовідносин з договору - пов`язані явища
Цивільне законодавство використовує різні терміни для позначення пов`язаних явищ:
1) «припинення чинності договору» (частина перша статті 771 ЦК України);
2) «припинення права застави» (часина перша статті 769 ЦК України) - застава тут, як бачимо розглядається як право;
3) «припинення дії довіреності» (частина перша статті 247, частина третя статті 249 ЦК України) як правочину, на підставі якого виникають правовідносини з представництва, і «припинення представництва за довіреністю» (стаття 248 ЦК України) як правовідносин;
4) у статті 1044 ЦК України прямо передбачено «дострокове припинення управління майном» (тобто припинення правовідносин, які виникають на підставі договору управління майном), що є однією з підстав «припинення договору управління майном».
Отже припинення на майбутнє іпотечного договору як підстави іпотечних правовідносин припиняє на майбутнє ці іпотечні відносини, іпотеку.
Тому зрозуміло, що коли позивач просить про припинення правочину (іпотечного договору) ex nunc, мова йде про припинення на майбутнє підстави, на якій ґрунтуються іпотечні правовідносини.
Так само й у випадку коли позивач просить припинити правовідносини (визнати іпотеку припиненою ex nunc), це буквально відповідає способу захисту, закріпленому у пункті 7 частини другої статті 16 ЦК України.
Зрозуміло, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом (абзац третій частини першої статті 1 Закону).
Зрозуміло також, що іпотека обтяжує нерухоме майно (частина перша статті 4 Закону).
Тому, як цивільне законодавство використовує поняття «право застави», так