УХВАЛА
23 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 2а-5830/10/1570
Провадження № 11-37зва21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі -МВС) в Одеській області про доповнення наказу МВС України № 292 від 10 березня 2010 року відповідно до вимог постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року та здійснення перерахунку та оплати заробітної плати на час звільнення, і
ВСТАНОВИЛА:
Постановою від 31 серпня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив повністю позов ОСОБА_1 .
За цим рішенням суд доповнив наказ МВС № 292 від 10 березня 2010 року викладом його пункту у такій редакції: "підполковника міліції ОСОБА_1 (Н-926485), увільнивши його від посади начальника відділу з оперативного обслуговування вищих навчальних закладів 4-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки у перший робочий день після закінчення терміну його тимчасової непрацездатності - 06 грудня 2007 року. Вислуга років станом на 05 грудня 2007 року складає: у календарному обчисленні - 21 рік 4 місяці 28 днів; у пільговому обчисленні - 29 років 8 місяців 23 дні. Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області здійснити перерахунок та оплату заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1, враховуючи довідки про непрацездатність з 10 червня 2007 року по 10 липня 2007 року; з 16 липня 2007 року по 01 серпня 2007 року; з 03 вересня 2007 року по 14 вересня 2007 року; з 17 вересня 2007 року по 01 жовтня 2007 року; з 02 жовтня 2007 року по 02 листопада 2007 року; з 05 листопада 2007 року по 05 грудня 2007 року; виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".
Постановою від 09 лютого 2011 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до МВС та Головного управління МВС в Одеській області про доповнення наказу МВС України № 292 від 10 березня 2010 року відповідно до вимог постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року та здійснення перерахунку та оплати заробітної плати на час звільнення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі №2а-5830/10/1570 - без змін.
25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Виключною обставиною заявник називає рішення Європейського суду з прав людини від 19 листопада 2015 року у справі "Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви" (заява № 64511/12).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2021 року на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 265 КАС України заяву ОСОБА_1 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 02 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав йому строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
В ухвалі було вказано на подання заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року з пропуском строку її оскарження. Скаржник клопотав про поновлення цього строку, проте його посилання на те, що суб`єкти владних повноважень не вжили необхідних заходів щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви" (заява № 64511/12) в частині вирішення питання щодо відновлення втраченого провадження у справі
№ 2а-5830/10/1570, як на поважні причини пропуску строку оскарження, не були визнані такими. Суд запропонував скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку, якщо такі є.
На виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху ОСОБА_1 надіслав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
У заяві про поновлення строку ОСОБА_1 не називає інших поважних причин пропуску строку на перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року і не наводить додаткових, нових аргументів про слушність і реальність причин, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку на оскарження.
У ній її автор посилається на тривале упродовж 2016-2020 років листування з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, самим Міністерством юстиції України, Урядом України, іншими державними органами, а також на неодноразові звернення до суду за захистом свого порушеного права, в яких стверджував і доводив, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виконує Рішення ЄСПЛ "Заява № 64511/12, подана Юрієм Олексійовичем Щічкою проти України, та 572 інші заяви".
За цим рішення ЄСПЛ взяв до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов`язань і вирішив вилучити цю частину заяв з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції. Оголосив решту заяв неприйнятними.
ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що в рамках виконавчого провадження № 64511/12 очікував від виконавчої служби дій, спрямованих на "відновлення провадження судом України у зв`язку з виключними обставинами, відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України по справі № 2а-5830/10/1570".
З наведеного видно, що заявник звертався за захистом свого права за рішенням міжнародної судової установи у той спосіб, який вважав правильним й прийнятним. З перебігу та характеру його дій можна виснувати, що він знав і не міг не знати про існування інституту перегляду судових рішень за виключними обставинами, а також про порядок і строки подання заяви про перегляд судових рішень за такими обставинами.
Його обізнаність зі строками звернення зі заявою такого виду прочитується з суті доводів заяви, в якій ОСОБА_1, серед іншого, повідомляє, що знав про строки подання заяви, але перед тим як її подати хотів в рамках виконавчого провадження домогтися відновлення втраченого судового провадження в справі.
Відповідно до статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
За пунктом 6 частини першої статті 363 цього Кодексу заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.