Постанова
іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 676/6211/16-к
провадження № 51-3919км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,
прокурора Костюка О.С.,
захисників Мельника А.І., Ляшенка І.І.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240160000662, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2012 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 13 квітня 2016 року на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 квітня 2016 року згідно зі ст. 81 КК умовно-достроково звільненого з невідбутим строком 5 місяців 25 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця
м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, його захисника Мельника Андрія Івановича, а також засудженого ОСОБА_2 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК,
та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом поглинення невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2012 року (5 місяців 25 днів позбавлення волі), більш суворим покаранням, що призначене зазначеним вироком, ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
Також вказаним вироком задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 .
Із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь потерпілої стягнуто по 3350 грн на відшкодування витрат на поховання і по 100 000 грн - моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
Відповідно до вироку 13 серпня 2016 року близько 11:30 в будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, та ОСОБА_1, обоє перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинили умисне вбивство ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за таких обставин. Під час розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між ОСОБА_2
та ОСОБА_1, з одного боку, і потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
з іншого боку, на ґрунті особистих неприязних відносин відбулася словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раптово виник спільний умисел на вбивство вказаних осіб.
Діючи за попередньою змовою зі спільним прямим умислом, маючи намір позбавити життя потерпілих, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті обох потерпілих і бажаючи їх настання, узгодженими між собою спільними діями, кинули потерпілого ОСОБА_4 до підлоги та, утримуючи за праве передпліччя, притиснувши лівим передпліччям до підлоги, щоб останній не пручався, застосовуючи ніж і сокиру, які взяли на місці події, діючи з єдиним умислом, за невстановлених у ході досудового розслідування та судового розгляду конкретних обставин у частині того, хто з обвинувачених використовував зазначені вище знаряддя злочинів, кухонним ножем завдали двох ударів в область шиї ОСОБА_4, заподіявши таким чином тілесні ушкодження у вигляді двох ран у ділянці шиї, восьми синців на задній поверхні нижньої третини правого передпліччя, на передній поверхні правого плеча в середній третині, на передній і задній поверхнях середньої третини правого передпліччя. Після цього сокирою завдали сім ударів у голову потерпілому, внаслідок чого заподіяли тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, багатоуламкового перелому кісток склепіння черепа з руйнуванням тканини головного мозку, субарахноїдального крововиливу, ран у ділянці волосистої частини голови та обличчя, внаслідок яких наступила смерть потерпілого ОСОБА_4
на місці події.
Тоді ж, діючи із спільним прямим умислом на позбавлення життя двох осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті обох потерпілих і бажаючи їх настання, узгодженими між собою спільними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заподіяли смерть ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_6 умисно завдав одного удару кулаком в обличчя ОСОБА_5, від якого остання впала на підлогу, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці верхнього та нижнього повік правого ока, двох синяків на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині, садини в лобній ділянці зліва. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, застосовуючи ніж і сокиру, які взяли на місці події, діючи з єдиним умислом, за невстановлених у ході досудового розслідування та судового розгляду конкретних обставин у частині того, хто з обвинувачених використовував зазначені вище знаряддя злочинів, заподіяли потерпілій ОСОБА_5, яка лежала на підлозі, кухонним ножем сім порізів в ділянку шиї, у вигляді семи поверхневих ран на передній поверхні шиї в середній та нижній третинах, та завдали двох ударів у ліву бокову поверхню шиї, спричинивши проникаюче поранення лівої бокової поверхні шиї з ушкодженням лівої сонної артерії, рани на задній поверхні шиї в нижній третині з проникненням у порожнину шийного відділу хребта, з ушкодженням м`язів задньої поверхні шиї, що призвело до гострої крововтрати і перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Після цього, доводячи спільний умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сокирою умисно завдали чотирьох ударів у голову потерпілій, внаслідок чого спричинили останній тілесні ушкодження у вигляді рани в тім`яній ділянці з утворенням дефекту кісток тім`яної кістки, тобто відкритої черепно-мозкової травми, субарахноїдального крововиливу, трьох ран у потиличній ділянці, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року залишено без змін, а апеляційні скарги засуджених та їхніх захисників без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Захисник засудженого ОСОБА_1 Мельник А.І. порушує питання про перегляд постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, захисник зазначає, що розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції всупереч вимогам ст. 387 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) проведено незаконним складом суду, а саме за відсутності одного запасного присяжного. Крім того, захисник вказує, що суддя Гладій Л.М., яка брала участь у судовому розгляді, наполягла на дослідженні речових доказів у провадженні, чим, на думку сторони захисту, проявила упередженість та порушила принцип змагальності сторін, та засаду диспозитивності провадження.
Стверджує, що рішення апеляційного суду суперечить вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки не містить мотивованих підстав, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про повторне дослідження звукозапису судового засідання з метою перевірки доводів щодо обґрунтованості відводу судді суду першої інстанції, порушив вимоги статей 22, 23, 94, 95 КПК.
Крім того, захисник вказує на відсутність будь- яких належних до допустимих доказів про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.
Наводить доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_1 покарання. На думку захисника, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення, суд належним чином не врахував, що на його утриманні перебувають мати похилого віку, троє дітей, одна з яких є інвалідом, відсутність судимостей.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі ставить вимогу про скасування вироку Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року та ухвали Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Крім доводів, аналогічних доводам, викладеним у касаційній скарзі його захисника Мельника А.І., засуджений ОСОБА_1 наводить доводи щодо неправильної оцінки окремих доказів, серед яких висновки експертиз та показань свідків, які фактично зводяться до оспорювання фактичних обставин, встановлених судом у кримінальному провадженні, достовірності того чи іншого доказу. Вказує про наявність підстав, що перешкоджали залученню громадянина ОСОБА_7 як присяжного, однак усупереч вимогам кримінального процесуального закону стороні захисту було відмовлено у задоволенні відводу вказаному присяжному. Стверджує про порушення його права на захист, оскільки головуючий суддя Мантуляк Ю.В. обмежив тривалість останнього слова обвинуваченого та перешкоджав ознайомленню з матеріалами кримінального провадження.
Зазначає про постановлення рішення Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року незаконним складом суду оскільки судді Вітюк І.В. та Федорова Н.О. брали участь у розгляді вказаного кримінального провадження в апеляційному порядку за апеляційними скаргами захисників Романова В.І., Гав`юка Д.М., Мельника А.І., а також засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року.
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі ставить вимогу про скасування вироку Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року та ухвали Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На думку засудженого, докази його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів відсутні.
Як і засуджений ОСОБА_1, засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі стверджує про порушення судом першої інстанції вимог ст. 387 КПК. Звертає увагу на недотримання апеляційним судом положень ст. 76 цього Кодексу щодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Вважає неправильною кваліфікацію його дій за пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки він є особою, раніше судимою за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15
ч. 1 ст. 115 КК, а не за умисне вбивство, яке визначено у п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.
Наводить доводи щодо неповноти судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені та захисники підтримали подані касаційні скарги в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, вважав їх необґрунтованими та просив залишити без зміни оскаржені судові рішення.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату,
час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення касаційного розгляду чи заяв про поважні причини, що перешкоджають брати участь у судовому провадженні, від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, як зазначено в ч. 3 ст. 373 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Під час перевірки кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, і ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК, та кваліфікацію їхній дій суд першої інстанції здійснив із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність. Вирок ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом із точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності, як кожний окремо так і у їх взаємозв`язку, відповідно до вимог ст. 94 КПК, про що у рішенні суду наведено докладні мотиви. Також належним чином вмотивовано висновки суду про недопустимість окремих доказів.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння підтверджений перевіреними у судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не позбавляє суд права встановити факт перебування осіб у стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення злочину шляхом дослідження всієї сукупності доказів та не визначає, що такий факт має бути доведеним якимось певним видом доказів. Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними зокрема в постановах від 22 травня 2018 року (справа № 459/3331/16-к), від 16 квітня 2019 року (справа № 739/1367/17),
від 03 грудня 2019 року (справа № 571/1436/15-к), від 10 листопада 2020 року (справа № 442/66/16-к).
У цьому кримінальному провадженні доказами, що у своїй сукупності доводять перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення злочину, є показання засудженого ОСОБА_8 , який повідомив, що в день вчинення злочину він спільно з ОСОБА_1 та потерпілими вживали алкогольні напої; показання ОСОБА_9, яка стверджувала, що бачила засуджених у стані алкогольного сп`яніння, а також письмові докази, серед яких: висновок судово-токсикологічних експертиз зразка крові з трупів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно з яким виявлено наявність етилового (винного) алкоголю відповідно у кількості 4,7 та 4,52 проміле; протокол огляду місця події від 13 серпня 2016 року.
Помилковою є думка засудженого ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію його дій за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. За п. 13 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікуються дії особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями
116-118 цього Кодексу. Відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи вчинила винна особа закінчене вбивство чи готування до нього або замах на нього, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину.