ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 461/2946/20
провадження № 51-4444 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності працівників прокуратури Львівської області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення на підставі його заяви від 03 березня 2020 року та визнання потерпілим у кримінальному провадженні.
Це рішення ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 01 вересня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.
На думку заявника, відмовивши у відкритті апеляційного провадження суддя апеляційного суду не звернув увагу на вимоги ст. 307 КПК з урахуванням рішення Конституційного Суду України (далі-КСУ) від 17 червня 2020 року, яким визнано неконституційними положення вказаної норми в частині заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні ними до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор вважав рішення апеляційного суду законним і просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Заявник просив у касаційній скарзі розглядати справу без його участі і в судове засідання не з`явився.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 24 і ч. 3 ст. 392 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня, зокрема і можливість оскаржити в апеляційному порядку рішення слідчого судді, але лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечити належне здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, держава має право встановлювати певні обмеження, які мають переслідувати легітимну мету і не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства", рішення від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції", рішення від 08 січня 2008 року у справі "Скорик проти України").
З матеріалів провадження вбачається, що 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність працівників прокуратури Львівської області в якій просив суд зобов`язати прокурора області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 03 березня 2020 року та визнати потерпілим у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді районного суду від 29 травня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням ОСОБА_1 31 серпня 2020 року (згідно з відміткою канцелярії про дату надходження) подав на нього апеляційну скаргу в якій, серед іншого, послався на рішення Конституційного Суду України (далі-КСУ) від 17 червня 2020 року № 4-рп, яким визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо обмеження права особи на оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні ними до ЄРДР відомостей за заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року відмовлено у відкриті провадження, оскільки вказане рішення слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно з положеннями статей 307 та 309 КПК. При цьому апеляційний суд в ухвалі зазначив про те, що це рішення КСУ не має зворотної дії у часі, а тому при вирішенні питання про можливість оскарження ухвали слідчого судді підлягають застосуванню ті норми, які діяли на момент її ухвалення.
Із правильністю цього висновку погоджується і суд касаційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.