Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 289/927/19
провадження № 61-16105св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Потіївська сільська рада Радомишльського району Житомирської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області, у складі судді Ярмоленка В. В., від 03 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицько Т. М., Миніч Т. І., від 30 вересня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лобачеве Станично-Луганського району Луганської області померла її мати ОСОБА_3 . У встановлений чинним законодавством строк для прийняття спадщини вона не звернулася до нотаріуса, оскільки не була обізнана про наявність заповіту на її ім`я. Окрім цього вказувала, що оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку, площею 4,3442 га, з кадастровим номером 1825082200:08:000:0097, та земельну ділянку, площею 0,2895 га, з кадастровим номером 1825082200:08:000:0098, що належали за життя спадкодавцю та підлягають передачі у спадщину за заповітом, втрачені.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила позов задовольнити, визнати причину пропуску строку звернення із заявою до нотаріальної контори після смерті її матері поважною та поновити вказаний строк, визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку, площею 4, 3442 га, кадастровий номер 1825082200:08:000:0097, та земельну ділянку, площею 0,2895 га, кадастровий номер 1825082200:08:000:0098, що розташовані на території Гуто-Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - два місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 є поважними, а тому позовна вимога про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності за позивачкою на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 червня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку спадщину на момент ухвалення рішення суду першої інстанції не прийняла, не зверталась до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а тому її вимоги про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку за відсутності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
29 жовтня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у частині відмови в задоволення позовних вимог і ухвалити нове судове рішення про визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку, площею 4,3442 га, кадастровий номер 1825082200:08:000:0097, та земельну ділянку, площею 0,2895 га, кадастровий номер 1825082200:08:000:0098, що розташовані на території Гуто-Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17, від 24 липня 2019 року у справі № 2-6322/04, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця стверджує, що її звернення до суду із вимогами про визнання права власності на спадкове майно не є передчасним, оскільки 09 вересня 2020 року нотаріус надала її представнику - ОСОБА_4 вмотивовану письмову відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 265/02-14.
Позивачка наголошує на тому, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно втрачені, а тому відмова у вчиненні нотаріальної дії є очевидною. Звернення до нотаріуса з метою отримання постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину є формальною дією. Отже, заявниця вважає, що суди не захистили її право на спадкове майно.
Судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду в іншій частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лобачеве Станично-Луганського району Луганської області померла ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 4,3442 га, з кадастровим номером 1825082200:08:000:0097, розташовану на території Гуто-Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 086443, а також на земельну ділянку, площею 0,2895 га, з кадастровим номером 1825082200:08:000:0098, розташовану на території Гуто-Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 086442.
Позивач є донькою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4, а відтак є спадкоємцем першої черги за законом.
Згідно заповіту від 14 травня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1, ОСОБА_3 заповіла позивачу належні їй згідно державних актів ЖТ № 086443, ЖТ № 086442 земельні ділянки.
Позивач зазначала, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно втрачені.
У листі завідувача Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області № 915/01-16 від 12 листопада 2019 року вказано, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заведена.
Оцінивши наданий представником позивачки під час апеляційного перегляду справи лист приватного нотаріуса Мельниченко Н. М. з роз`ясненнями щодо порядку оформлення спадщини, суд апеляційної вказав, що цей документ не свідчить про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а отже і наявність спору щодо визнання права на спадщину.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.